Словник Української Мови
Наука, що вивчає вплив токсичних речовин (забруднювачів) на екосистеми, популяції та види живого, а також їх поширення, перетворення та накопичення в навколишньому середовищі.
Розділ токсикології, що займається дослідженням шкідливих ефектів хімічних, фізичних та біологічних факторів на організми в природних умовах, зокрема в контексті їхньої взаємодії в екологічних системах.
1. (діал.) Глибоке місце в річці, яке утворилося внаслідок вимивання ґрунту; водовій, вир.
2. (діал.) Швидка течія на річці, перекат.
3. (діал.) Гучний, бурхливий потік води; водоспад, поріг.
1. Дрібна прісноводна риба родини коропових (Leucaspius delineatus), що мешкає у стоячих або повільних водах, має сріблясте видовжене тіло та характерну темну смужку уздовж бокової лінії.
2. Рід риб (Leucaspius), до якого належить цей вид, представлений у фауні України.
1. Жінка, яка займає вище становище, керує чимось або має владу над іншими; голова, керівниця, старша.
2. Жінка, яка прагне нав’язувати свою волю, схильна командувати та керувати іншими; ватажок, провідниця (часто з відтінком несхвалення).
1. Сукупність особин певного виду рослин або тварин, що пристосувалися до конкретних місцевих умов середовища (наприклад, ґрунту, клімату) і набули стійких морфологічних або фізіологічних відмінностей, але не втратили здатність схрещуватися з іншими популяціями цього виду.
2. У більш широкому сенсі — різновид, форма живого організму, що характеризується специфічними адаптаціями до певного типу екологічного середовища або географічного регіону.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає Чернігівською областю.
2. Застаріла назва річки Ворскла, лівої притоки Дніпра.
1. (столярн.) Призначений для виготовлення галтелей (округлих виступів, виїмок або жолобків на поверхні деталі); що має форму галтели.
2. (тех.) Стосовний до галтелі (округлого переходу між двома поверхнями деталі, що з’єднуються під кутом).
1. Який має ґандж, тобто схильний до незадоволення, ображатися, бути невдоволеним, злобним або примхливим; буркотливий, сварливий.
2. Який виражає незадоволення, злість або примхливість; похмурий, насуплений.
1. Той, хто верховодить, керує, розпоряджається; провідник, ватажок, лідер.
2. Риба родини коропових (Leuciscus cephalus), поширена у прісних водоймах Європи; головень, головль.
1. Найвища, першочергова влада або панування в державі, суспільстві, організації; принцип, за яким певна інституція (наприклад, парламент, закон) має найвищий статус і не може бути скасована іншою внутрішньою структурою.
2. Стан, положення того, що є найвищим, головним, панівним у певній сфері, системі відносин або в ієрархії.