Словник Української Мови
1. Який стосується заліку (офіційного зарахування) чого-небудь, призначений для нього; заліковий документ, залікова відомість.
2. Який належить до заліку (підсумкової оцінки знань студента, курсанта тощо), пов’язаний з ним; залікова сесія, залікова книга.
3. Який є обов’язковим для заліку, підсумкового зарахування; заліковий предмет, залікова робота.
Який має залік, залікову книжку (про студента вищого чи учня середнього спеціального навчального закладу).
Який отримав залік, зарахований (про навчальний предмет, дисципліну).
1. Офіційне зарахування, визнання виконаної роботи, навчального курсу або виконання певних нормативів; документ, що це підтверджує.
2. У навчальному процесі: форма контролю, що передбачає оцінювання знань студента з метою допуску до іспиту або зарахування пройденого курсу, часто без виставлення бала (заліковий кредит).
3. У спорті: виконання нормативу для отримання спортивного розряду або звання.
4. Застаріле: запис, реєстрація; книга для таких записів (наприклад, борговий залік).
Залізяччя — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
Залізячка — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
Залізячка — власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області, Красилівському районі (у минулому — Городоцький район).
Залізяка — власна назва села в Україні, у складі Білоцерківського району Київської області.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “залізо”, що вказує на невеликий предмет з цього металу або має його властивості.
2. Назва старовинної української грошової одиниці, мідного гроша (півкопійки), що карбувалася та була в обігу в XVI–XVII століттях.
3. Рідкісна назва для невеликого залізного знаряддя, інструменту або деталі (наприклад, гачка, цвяха, шила).
1. (розм.) Потрапити кудись, залізти в обмежений, тісний або прихований простір, часто з труднощами або непомітно.
2. (перен., розм.) Втрутитися в чужі справи, нав’язатися кудись без запрошення.
1. Пересуваючись, потрапити всередину чогось або на щось, часто з труднощами або незручним способом; влізти.
2. Піднятися кудись, зробити сходження (на дерево, скелю тощо).
3. Розм. Непроханим чином увійти, потрапити кудись; втрутитися у щось.
4. Розм. Опуститися, зануритися кудись глибоко (наприклад, у воду, сніг, болото).
5. Перен., розм. Потрапити в складне, неприємне або безвихідне становище.
1. Який стосується сплаву заліза та ітрію або містить ці елементи.
2. Який стосується мінералу або хімічної сполуки, до складу якої входять залізо та ітрій.