1. (у медицині, біології) Позбавлений меланіну (пігменту, що відповідає за темне забарвлення тканин); безпігментний. Найчастіше стосується пухлин (наприклад, амеланотична меланома), які не мають характерного темного кольору через відсутність або низький вміст меланіну.
-
амеліорація
1. (у сільському господарстві та землевпорядкуванні) Комплекс заходів, спрямованих на поліпшення (підвищення родючості) ґрунтів, гідрологічних та кліматичних умов місцевості для ефективного сільськогосподарського використання земель; розрізняють гідротехнічну, агролісомеліорацію, культуртехнічну та інші види меліорації.
2. (у медицині, застаріле) Лікування, спрямоване на поліпшення стану здоров’я, усунення хворобливих симптомів; оздоровлення.
3. (переносне значення, рідко вживане) Удосконалення, поліпшення якого-небудь стану, процесу або явища.
-
аменабельний
1. (про людину) Який легко піддається впливу, керуванню чи переконанню; покірний, слухняний, поступливий.
2. (у науці, зокрема в математиці, логіці) Який може бути підданий певному методу дослідження, аналізу чи формалізації; досліджуваний, аналізований, піддатливий.
-
аменорея
Аменорея — це патологічний стан у жінок репродуктивного віку, що характеризується відсутністю менструальних кровотеч (менструацій) протягом шести і більше місяців.
Аменорея — це також фізіологічна відсутність менструацій у жінок до настання статевого дозрівання, під час вагітності, годування грудьми та після менопаузи.
-
аментати
1. У римському праві: особи, які народилися від божевільної матері або стали божевільними, а також їхні нащадки, що не мали права складати заповіт та обмежувалися в спадкоємстві.
2. У канонічному праві: особи, які через природжену чи набуту душевну хворобу не мають здатності розрізняти добро і зло та керувати своїми вчинками, а отже, не несуть моральної відповідальності.
-
аментивний
1. (у психіатрії) що стосується аменції, характерний для неї; пов’язаний із важким психічним розладом із плутаною свідомістю, порушенням мислення та орієнтування.
2. (у психології) що характеризується значною розсіюванням уваги, порушенням здатності до концентрації та послідовного мислення.
-
аметропічний
1. (в офтальмології) такий, що стосується аметропії; що характеризується порушенням рефракції ока (здатності оптичної системи ока чітко фокусувати зображення на сітківці), наприклад, при короткозорості, далекозорості або астигматизмі.
-
аметропія
Аметропія — порушення рефракції ока, при якому промені світла, що проходять через оптичну систему ока, не фокусуються точно на сітківці, що призводить до нечіткого зору; до аметропій належать короткозорість, далекозорість та астигматизм.
-
амигдалін
1. Органічна сполука, глікозид, що міститься в ядрах кісточок мигдалю, абрикосів, слив та інших рослин родини розоцвітих; при гідролізі розщеплюється на цукор, бензальдегід і отруйну синильну кислоту.
2. Назва харчової добавки (вітаміну) B17, яка є очищеною формою речовини з першого значення; застосовується в альтернативній медицині, хоча її лікувальні властивості офіційно не підтверджені, а безпека викликає сумніви через можливе виділення ціаніду.
-
амигдалярний
1. (анат.) Пов’язаний з мигдалеподібним тілом (амигдалою) головного мозку, що належить до лімбічної системи та відіграє ключову роль у формуванні емоцій, особливо страху, та механізмах пам’яті.
2. (бот., заст.) Миндалеподібний; що має форму або властивості, подібні до мигдалини.