Зболотнілість — властивість або стан, що характеризується наявністю зболотні (невеликих горбків, випуклостей, опуклих утворень на поверхні).
-
зболотнілий
1. Який набув вигляду болота, став схожим на болото; заболочений, замулений.
2. Переносно: в’ялий, млявий, апатичний, ніби втративший енергію, як у болоті.
-
зболений
1. Який має збільшені, набряклі розміри; набряклий, спухлий.
2. Який має збільшені, набряклі органи або частини тіла (про людину, тварину).
3. Розм. Набряклий від сліз, заплаканий (про очі).
-
збоку
1. З бічного боку, з бокової сторони; не спереду, не ззаду, не по центру.
2. Ззовні, не будучи безпосередньо залученим до чогось; з позиції стороннього спостерігача.
3. (У граматичних конструкціях) Окремо, поза основним змістом або порядком; як додатковий елемент.
-
збожеволітися
Втратити розум, стати божевільним, психічно хворим.
Втратити здатність тверезо мислити, розсудливо діяти через сильне хвилювання, захоплення, гнів тощо; здичавіти, розлютитися.
-
збожеволіти
1. Втратити розум, стати божевільним, психічно хворим.
2. Втратити здатність правильно мислити, розсудливо діяти через сильне хвилювання, захоплення, страждання тощо; дуже розлютитися, розгніватися.
3. Розм. Почати робити щось надмірно, з великим запалом, втрачаючи відчуття міри.
-
збожеволіло
1. Втратило розум, здоровий глузд; стало божевільним, ненормальним (про особу).
2. Почало поводитися нестримано, несамовито, немов у стані божевілля (про особу або групу).
3. (переносно) Вийшло з ладу, перестало працювати нормально (про механізм, пристрій).
4. (переносно) Стало надзвичайно інтенсивним, неконтрольованим, хаотичним (про явище, процес, стан).
-
збожеволілий
1. Який втратив розум, психічно хворий; божевільний, ненормальний.
2. Який виражає втрату розуму, свідчить про психічний розлад; властивий божевільному.
3. Перен. Надзвичайно сильний, несамовитий, шалений (про почуття, стан тощо).
4. Перен. Безглуздий, абсурдний, позбавлений здорового глузду.
-
збовтуватися
1. (про рідину) Ставати каламутним, втрачати прозорість внаслідок потрясіння або перемішування, коли частинки осаду піднімаються з дна.
2. (перен., розм.) Сильно хвилюватися, переживати, втрачати душевну рівновагу; приходити в стан збудження або розгубленості.
-
збовтувати
1. Різко рухати, трясти посудину з рідиною або сипучими речовинами, щоб перемішати вміст або отримати однорідну суміш.
2. Переносно: викликати сильне хвилювання, потрясіння, тривогу в комусь; глибоко зачіпати почуття.