1. (діал.) У великій кількості, багато, цілими жменями (зазвичай про сипкі речовини).
2. (перен., діал.) Дуже швидко, поспіхом, недбало (про виконання дії).
-
заломний
1. Стосовний до залому, пов’язаний із заломом (у техніці, медицині тощо).
2. Такий, що є місцем залому, утворює залом.
3. У геології: стосовний до тектонічного залому земної кори, пов’язаний із розривом та зміщенням гірських порід.
-
заломлюючий
1. Який здатний заломлювати (переважно про світло, звук або інші хвилі).
2. У фізиці: такий, що викликає заломлення (рефракцію), тобто зміну напрямку поширення хвиль при переході з одного середовища в інше.
-
заломлювач
1. (оптика) Пристрій або елемент, призначений для зміни напрямку поширення світлового променя (його заломлення), наприклад, призма або лінза.
2. (переносне, рідко) Той, хто або те, що різко змінює напрямок, перебіг подій, думок; той, хто спричиняє “перелом” у чомусь.
-
заломлюватися
1. (про світло, звук та інші хвильові процеси) Змінювати напрям поширення при переході з одного середовища в інше, відхилятися від прямолінійного шляху; піддаватися заломленню.
2. (переносно, про лінію, контур чогось) Різко згинатися, утворюючи кут, злам; мати вигляд чогось зламаного.
3. (застаріле) Ламатися, утворюючи злам або тріщини; піддаватися руйнуванню від згину.
-
заломлювати
1. Фізика, оптика: змінювати напрям поширення світлового променя (або іншого електромагнітного випромінювання) при його переході з одного середовища в інше з різною оптичною густиною.
2. Переносне значення: сприймати, осмислювати або відображати явище, подію, інформацію через призму власного світогляду, системи цінностей або конкретних обставин; суб’єктивно перекручувати.
3. Застаріле: згинати, переламуючи, робити злам або закруглення; те саме, що заламувати.
-
заломлюваність
1. Фізична властивість середовища (оптичного матеріалу), що характеризує його здатність заломлювати світлові промені та визначається абсолютним показником заломлення.
2. У технічній оптиці — сукупність характеристик (показник заломлення, дисперсія тощо), що описують поведінку світла при проходженні через конкретне середовище.
-
заломлювання
1. Фізичне явище зміни напряму поширення світлової (або іншої електромагнітної) хвилі при її переході з одного середовища в інше з різною оптичною густиною.
2. У переносному значенні — спотворення, зміна форми, напряму або сутності чогось при переході через певну межу або під впливом певних умов (наприклад, заломлювання звуку, заломлювання ідеї).
-
заломлюваний
1. (фіз.) Такий, що може заломлюватися, піддаватися заломленню (про світлові, звукові хвилі тощо).
2. (перен., рідк.) Такий, що може змінювати напрям, переломлюватися (про думки, почуття, явища).
-
заломлювальний
1. Прикметник, що позначає властивість або здатність заломлювати (переважно про світло, промені, хвилі); такий, що викликає заломлення.
2. Пов’язаний із явищем заломлення світла або інших хвиль; що стосується законів заломлення у фізиці та оптиці.
3. Karakteristyka матеріалу або середовища, яка вказує на його здатність змінювати напрямок поширення світлових променів при проходженні через нього.