Древослів

Словник Української Мови

  • обцяцьковуватися

    1. Розмовне, часто іронічне. Намагатися виглядати нарядним, вишуканим, але часто без смаку, надмірно прикрашаючи себе одягом, зачіскою, косметикою тощо; виряджатися, прикрашатися.

    2. Розмовне, переносне. Надавати чому-небудь (мові, тексту, викладу думок) надмірно вишуканої, манірної форми, часто в штучний спосіб; перевантажувати прикрасами, зайвими деталями.

  • розумнітися

    1. Ставати розумнішим, мудрішим; набувати розуму, досвіду.

    2. Розважатися, жартувати, пустувати (заст., рідко).

  • обцяцькувати

    1. Розмовне, часто іронічне. Пильно, з цікавістю або захопленням розглядати когось або щось, оглядати з усіх боків.

    2. Розмовне, переносне. Уважно вивчати, аналізувати якусь проблему, питання або текст.

  • розумнішати

    1. Ставати розумнішим, здобувати більше розуму, знань; розвивати інтелектуальні здібності.

    2. Розсудливішати, ставати більш розважливим, обачним у вчинках.

  • обцяцькуватися

    1. (розм.) Стати обцяцькованим, покритися цяцьками, прикрасами, часто надмірними або кічовими.

    2. (перен., розм., ірон.) Набути вигляду надмірно прикрашеного, вишуканого, часто з відтінком неприродності або безглуздої помпезності.

  • обчарований

    1. Який перебуває під впливом чарів, магічного впливу; зачарований.

    2. Переносно: повністю захоплений кимось або чимось, що викликає захват, подив, сильне зацікавлення; зачарований, очарований.

  • розумнішатися

    Ставати розумнішим, здобувати більше розуму, мудрості; розвивати інтелектуальні здібності.

    Поводити себе розсудливіше, ставати розважливішим, обачнішим у вчинках.

  • розумніший

    1. Вищий ступінь порівняння від прикметника “розумний”; такий, що має кращі розумові здібності, більший інтелект або мудрість порівняно з кимось іншим або з попереднім станом.

    2. Такий, що свідчить про більшу кмітливість, обізнаність або практичну доцільність.

  • обчарованість

    Обчарованість — стан, коли людина перебуває під впливом чарів, магії; зачарування.

    Обчарованість — стан захоплення, завороженості кимось або чимось; очарування.

  • обчаровування

    1. Дія за значенням дієслова “обчаровувати” — надання комусь або чомусь чарівності, привабливості, магічної сили; зачарування.

    2. (у переносному значенні) Сильне враження, спричинене надзвичайною привабливістю, красою або приємністю когось або чогось; захоплення, підкорення.