Древослів

Словник Української Мови

  • обцятковуватися

    1. (розм.) Старанно, ретельно прикрашатися, наводити красу, одягатися в гарний одяг; розфарбовуватися, прибіратися.

    2. (перен., розм.) Надавати своїй мові або поведінці вишуканості, штучної витонченості; жеманно виражатися.

  • обцяткувати

    1. (розм.) Обрізати, обтесати, обрубати щось по краях, надаючи певної форми або скорочуючи розміри.

    2. (перен., розм.) Стрижено, уривчасто або недоладно розповісти, викласти щось, опускаючи деталі.

  • розутюжуватися

    1. (про тканину, одяг) Втрачати складки, зморшки під дією прасування, ставати гладким, рівним.

    2. (перен., розм.) Ставати спокійнішим, вгамовуватися, приходити до рівноваги після збудження, хвилювання.

  • розучений

    Який навчився чогось шляхом багаторазового повторення, тренування; добре засвоєний, відпрацьований.

    Про виконавця музичного, сценічного твору: який досяг майстерності в його виконанні шляхом багаторазових репетицій.

  • обцяткуватися

    1. (розм.) Набридливо, нав’язливо приставати до когось, докучати, чіплятися з дрібними вимогами або зауваженнями.

    2. (розм.) Утомитися, виснажитися від тривалої, нудної або дріб’язкової роботи, зайняття.

  • розучити

    1. Втратити навичку, здатність робити щось, забути те, що вмів або знав раніше внаслідок відсутності практики або тренування.

    2. Свідомо відмовитися від засвоєних знань, навичок або звичок, часто шляхом спеціальних зусиль.

    3. У музичній практиці: припинити вміти виконувати музичний твір, який був вивчений напам’ять.

  • обчикриженість

    Обчикриженість — властивість за значенням дієслова “обчикрижитися”; стан, коли щось (наприклад, волосся, тканина, край предмета) є обчикриженим, тобто має нерівний, обтріпаний, пошарпаний вигляд через зношування або неякісне обрізання.

  • розучитися

    1. Втратити навичку, здатність робити щось, що вмів раніше, через відсутність практики або забуття.

    2. Позбутися знань, засвоєних у процесі навчання; забути вивчене.

  • обчикрижити

    1. (спец.) У палітурній справі — обрізати краї паперу чи картону за допомогою крижа (спеціального ножа) для надання виробу рівної форми та чітких контурів.

    2. (перен., рідк.) Обрізати, обтесати щось по краях, надаючи певної форми; обробити край предмета.

  • розучуваний

    1. (про музичний твір, роль, текст тощо) такий, що його розучують, засвоюють шляхом багаторазового повторення чи спеціальних вправ.

    2. (про людину) такий, що займається розучуванням чогось, засвоює певний матеріал шляхом вправ.