розучений
[rozut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Який навчився чогось шляхом багаторазового повторення, тренування; добре засвоєний, відпрацьований.
-
Про виконавця музичного, сценічного твору: який досяг майстерності в його виконанні шляхом багаторазових репетицій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розучений, р. розученого, д. розученому, з. розученого, о. розученим, м. розученім