1. У небесній механіці та астрономії — точка орбіти обертового тіла (планети, супутника, комети тощо), найвіддаленіша від центрального тіла, навколо якого відбувається обертання.

2. У загальному значенні — найвища, найвіддаленіша точка траєкторії руху об’єкта відносно певного центра притягання або відліку.

Апоцит — власна назва рідкісного мінералу, гідроксиду кальцію, який кристалізується в гексагональній системі; зустрічається у вигляді тонких пластинок або лусочок.

1. Людина, яка добровільно відмовилася від своєї віри, зрадила релігійні або ідеологічні переконання, перейшовши до іншого віровчення, ідеології або ставши безвірником; відступник, ренегат.

2. У широкому значенні — той, хто зрікся колишніх переконань, принципів або відмовився від вірності певній організації, справі, соціальній групі; зрадник ідеї.

Апостиль — спеціальний штамп (сертифікат) установленого зразка, що засвідчує підпис, печатку або статус офіційного документа для використання в інших країнах-учасницях Гаазької конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Апостильб — одиниця яскравості в системі СГС, що дорівнює яскравості абсолютно білого поверхневого елемента, який випромінює (або розсіює) світловий потік в один люмен на квадратний сантиметр.

Апостиляція — процедура легалізації офіційних документів, призначених для пред’явлення на території інших держав, шляхом проставлення спеціального штампу (апостиля), що посвідчує підпис, печатку або статус особи, яка підписала документ.

Апостиляція — спрощений міжнародний процес засвідчення, що регулюється Гаазькою конвенцією 1961 року, який замінює складну процедуру консульської легалізації для країн-учасниць цієї конвенції.

Апосферіоз — рідкісна геологічна структура, що являє собою невелике кулясте або еліпсоїдне тіло, утворене з концентричних шарів мінералів (найчастіше кальциту або силікатів), яке виникає в карстових порожнинах вапняків або доломітів.

Апосферіоз — у палеонтології: куляста або грушоподібна мікроскам’янілість невизначеного систематичного положення, що зустрічається в осадових породах від докембрію до крейди; вважається залишком цист мікроскопічних організмів (наприклад, зелених водоростей).

Апотелій — у ботаніці: відкрите плодоносне тіло (спороносій) у деяких грибів, зокрема дискоміцетів, що має форму диска, чаші або блюдця, де на поверхні розташований гіменій з сумками та парафізами.

Апотелій — у ліхенології: плодовий орган (апотецій) у лишайників, що зазвичай має вигляд округлого диска, утвореного гіфами гриба, в якому містяться сумки зі спорами, часто оточений таломом.

1. У ботаніці: плодове тіло (спороносій) у деяких грибів класу аскоміцетів, що має чашоподібну або блюдцеподібну форму, на внутрішній поверхні якого розташовані сумки з аскоспорами.

2. У ліхенології: відкрите плодове тіло лишайників, що має вигляд диска, чашечки або блюдця, в якому формуються сумки зі спорами гриба-симбіонта.

1. У церковному праві: покарання, що накладається на мирян за певні порушення церковних правил, зокрема відлучення від участі у таїнствах на певний термін.

2. У візантійському та давньоруському праві: грошовий штраф за вбивство, який сплачувався родичам убитого на відшкодування шкоди (також відомий як «віра» або «головщина»).