Древослів

Словник Української Мови

  • омега-повнота

    1. У логіці та теорії моделей — властивість формальної теорії, яка полягає в тому, що для будь-якої істинної в усіх її моделях універсально-екзистенційної пропозиції (формули виду ∀x∃y P(x,y)) в теорії існує такий функціональний символ f, що твердження ∀x P(x, f(x)) можна довести в рамках самої теорії; забезпечує можливість явно знаходити об’єкти, існування яких постулюється.

    2. У математичній логіці — властивість формальної системи, яка гарантує, що для будь-якої рекурсивної послідовності формул, які можна довести в системі, узагальнення цієї послідовності (омега-правило) також можна отримати в ній; означає замкнутість системи щодо правила нескінченної індукції.

  • рівня

    1. (геогр.) Те саме, що рівнина — велика, відносно рівна ділянка земної поверхні з незначними коливаннями висот.

    2. (заст.) Те саме, що рівнина або рівне місце.

    3. (діал.) Рівна, гладка поверхня чогось; рівнина.

  • омегатрон

    1. (фіз.) Прилад для точного вимірювання маси атомів і молекул, заснований на принципі резонансної циклотронної частоти заряджених частинок у магнітному полі; різновид мас-спектрометра.

    2. (іст.) Назва одного з перших типів мас-спектрометрів з циклотронним резонансом, розробленого в середині XX століття.

  • рівнява

    Рівнява — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • омежований

    1. Який має чітко визначені межі, обмеження або рамки; обмежений, окреслений.

    2. (У географії, картографії, юриспруденції) Який має встановлені та зафіксовані межі (території, земельної ділянки тощо).

  • рівняльник

    Інструмент для вирівнювання поверхні, переважно дерев’яна рейка з рівними краями, якою користуються штукатури, муляри тощо.

    Пристрій у верстатах або механізмах для забезпечення рівномірності руху, натягу чи тиску.

    У поліграфії: металева пластина з різьбленням для кріплення друкарських форм на талері друкарської машини.

  • омежувати

    1. Встановити межі, границі чогось; обмежити у просторі.

    2. Обмежити у розвитку, прояві, дії; поставити у певні рамки.

    3. Розділити, відокремити одну територію, ділянку, поняття тощо від іншої за допомогою межі.

  • рівняння

    Математичний запис, що містить знак рівності між двома алгебраїчними виразами (часто з однією або кількома змінними), істинний лише для певних значень цих змінних.

    Хімічний запис, що символічно відображає перебіг хімічної реакції, де формули вихідних речовин (реагентів) стоять ліворуч, а продуктів реакції — праворуч від знака рівності або стрілки.

    Переносно: порівняння, співставлення двох явищ, понять або величин для виявлення їх співвідношення або встановлення рівності.

  • омежуватися

    1. Обмежуватися чимось, не виходити за певні межі, рамки.

    2. Мати щось своєю межею, припинятися на чомусь.

  • рівняти

    1. Надавати чомусь рівної, гладкої поверхні; зрівнювати.

    2. Робити рівним за величиною, кількістю, рівнем; зрівнювати.

    3. Порівнювати когось, щось із кимсь, чимсь, вважати рівним, подібним.

    4. У математиці: складати рівняння.