1. Процес обладнання приміщення меблями, їх підбір та розміщення з урахуванням функціональних і естетичних вимог.
2. Сукупність меблів у приміщенні, їх комплект; меблювання.
Словник Української Мови
1. Процес обладнання приміщення меблями, їх підбір та розміщення з урахуванням функціональних і естетичних вимог.
2. Сукупність меблів у приміщенні, їх комплект; меблювання.
1. У той самий час, одночасно, синхронно з чимось або з кимось.
2. (У математиці) Про дві або більше величини, що мають однакову часову характеристику або тривалість; синхронні за часом.
1. Обставляти меблями, забезпечувати меблями приміщення або будівлю.
2. Розміщувати, розставляти меблі в приміщенні, надаючи йому певного вигляду та функціональності.
1. (про розподіл, шкалу) Такий, що має однакові частотні інтервали або однакову кількість спостережень у кожному з інтервалів.
2. (про сигнал, коливання) Такий, що має сталу, незмінну частоту.
1. Забезпечувати себе меблями, обладнувати житло або приміщення меблями.
2. (переносно) Набувати виразних рис, ознак, характеру; формуватися, оформлятися (про абстрактні поняття, ідеї тощо).
Властивість або стан, при якому різні елементи (наприклад, символи, сигнали, події) зустрічаються або виникають з однаковою частотою або ймовірністю.
У техніці та теорії інформації — характеристика сигналу або коду, в якому всі можливі стани або значення рівноймовірні, що забезпечує максимальну ентропію та ефективність передачі даних.
У статистиці та обробці даних — розподіл, де всі категорії або інтервали мають однакову кількість спостережень (абсолютну частоту).
Процес облаштування приміщення меблями та іншими предметами інтер’єру для створення комфортного та функціонального середовища.
Результат цього процесу, тобто сукупність меблів та предметів обстановки в приміщенні; меблювання.
Який має однакову чинність, однакову юридичну силу (про документи, рішення тощо).
1. Обставити меблями, забезпечити меблями приміщення для проживання або роботи.
2. (у переносному значенні) Надати чому-небудь завершеної, цілісної форми; упорядкувати, облаштувати.
Рівночинність — стан, за якого дві або більше дії, процеси, явища або правові акти мають однакову юридичну силу, значення або діють одночасно.
Рівночинність — властивість мовних одиниць (наприклад, синтаксичних конструкцій) бути граматично та семантично рівнозначними, взаємозамінними в певному контексті без суттєвої зміни смислу.