• омебльовування

    1. Процес обладнання приміщення меблями, їх підбір та розміщення з урахуванням функціональних і естетичних вимог.

    2. Сукупність меблів у приміщенні, їх комплект; меблювання.

  • рівночасно

    1. У той самий час, одночасно, синхронно з чимось або з кимось.

    2. (У математиці) Про дві або більше величини, що мають однакову часову характеристику або тривалість; синхронні за часом.

  • омебльовувати

    1. Обставляти меблями, забезпечувати меблями приміщення або будівлю.

    2. Розміщувати, розставляти меблі в приміщенні, надаючи йому певного вигляду та функціональності.

  • рівночастотний

    1. (про розподіл, шкалу) Такий, що має однакові частотні інтервали або однакову кількість спостережень у кожному з інтервалів.

    2. (про сигнал, коливання) Такий, що має сталу, незмінну частоту.

  • омебльовуватися

    1. Забезпечувати себе меблями, обладнувати житло або приміщення меблями.

    2. (переносно) Набувати виразних рис, ознак, характеру; формуватися, оформлятися (про абстрактні поняття, ідеї тощо).

  • рівночастотність

    Властивість або стан, при якому різні елементи (наприклад, символи, сигнали, події) зустрічаються або виникають з однаковою частотою або ймовірністю.

    У техніці та теорії інформації — характеристика сигналу або коду, в якому всі можливі стани або значення рівноймовірні, що забезпечує максимальну ентропію та ефективність передачі даних.

    У статистиці та обробці даних — розподіл, де всі категорії або інтервали мають однакову кількість спостережень (абсолютну частоту).

  • омеблювання

    Процес облаштування приміщення меблями та іншими предметами інтер’єру для створення комфортного та функціонального середовища.

    Результат цього процесу, тобто сукупність меблів та предметів обстановки в приміщенні; меблювання.

  • рівночинний

    Який має однакову чинність, однакову юридичну силу (про документи, рішення тощо).

  • омеблювати

    1. Обставити меблями, забезпечити меблями приміщення для проживання або роботи.

    2. (у переносному значенні) Надати чому-небудь завершеної, цілісної форми; упорядкувати, облаштувати.

  • рівночинність

    Рівночинність — стан, за якого дві або більше дії, процеси, явища або правові акти мають однакову юридичну силу, значення або діють одночасно.

    Рівночинність — властивість мовних одиниць (наприклад, синтаксичних конструкцій) бути граматично та семантично рівнозначними, взаємозамінними в певному контексті без суттєвої зміни смислу.