1. (від назви давньогрецького міста Абдери) Наївна, обмежена, провінційна точка зору; обмеженість, дурість, що приписувалися жителям Абдер.

2. (перен., книжн.) Недоумкуватість, наївність, обмеженість у судженнях.

Абернатиїт — рідкісний мінерал, водний фосфат урану та кальцію (Ca(UO₂)₂(PO₄)₂·8H₂O), що належить до групи уранових слюдок; утворює тонкопластинчасті кристали жовтого або зеленувато-жовтого кольору.

Абесив — власна назва абетки, створеної українським мовознавцем Олексою Сичинським у 1923 році, яка мала на меті замінити кириличну азбуку латинським письмом з додаванням діакритичних знаків для передачі специфічних українських звуків.

Абесив — загальна назва для будь-якої штучно створеної абетки чи системи письма, що пропонується як альтернатива традиційній кириличній графіці для української мови.

Абеталіпопротеїнемія — рідкісна спадкова хвороба, спричинена мутацією в гені MTTP, що призводить до порушення утворення та транспорту ліпопротеїнів у крові, зокрема хіломікронів та ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПНЩ), що викликає тяжкий дефіцит жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), неврологічні розлади, ретинопатію, акантоцитоз і порушення всмоктування жирів у кишечнику.

Абеталаліпопротеїнемія — синонімічна назва хвороби Бассена-Корнцвейга, яка характеризується відсутністю в плазмі крові бета-ліпопротеїнів (апобілків B-100 і B-48), що призводить до важких порушень з боку нервової системи, органу зору, крові та шлунково-кишкового тракту.

1. Процес упорядкування чи розташування чого-небудь (наприклад, записів, карток, файлів) за абеткою (алфавітом); алфавітне впорядкування.

2. У лінгвістиці та освіті: навчання основам читання та письма за абеткою; засвоєння алфавіту.