Охололість — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
офіціаліст
1. Представник офіціалізму — напряму в українській літературі та громадській думці другої половини XIX століття, який виступав за розвиток української культури в рамках лояльності до Російської імперії та визнання офіційних державних установ, уникаючи політичного радикалізму.
2. Прибічник офіційної, державної лінії в певному суспільно-політичному або ідеологічному питанні; конформіст, який дотримується позиції влади.
-
офіціалістка
Офіціалістка — жінка, яка є прихильницею офіціалізму, тобто державної політики, що формально дотримується офіційних (часто застарілих) норм, правил і доктрин, відмовляючись від гнучкості та врахування реальних обставин.
Офіціалістка — жінка, яка працює в офіційних (державних) установах або займає офіційну посаду, особливо в контексті системи, де переважає бюрократизм і формалізм.
-
офіціальний
1. Встановлений, затверджений або визнаний державною владою, установою, організацією; що має юридичну силу або публічний статус.
2. Який здійснюється від імені або за дорученням установи, організації; пов’язаний з виконанням службових обов’язків.
3. Який відповідає встановленим формальностям, правилам, церемоніалу; зовнішньо урочистий, діловий.
4. Який публічно проголошується, оголошується, але не завжди відповідає дійсності; формальний, для виду.
-
офіціальність
1. Властивість або стан того, що є офіційним, затвердженим, визнаним відповідною владою, установою або законом; формальна сторона, суворість, витриманість у дотриманні встановлених правил, процедур, норм.
2. Формальна, часто зовнішня сторона поведінки, спілкування або дій, що характеризується суворістю, дотриманням етикету та дистанцією, іноді без необхідного живого, невимушеного спілкування.
-
офіціально
1. Відповідно до встановленої форми, правил або процедур, з належним оформленням; так, як визнано законом, владою або установою.
2. Відкрито, публічно, без приховування, на відміну від неформального, приватного чи домовленого.
3. За офіційними даними, за заявами представників влади чи установи; за версією, що проголошується публічно.
-
офіціант
Особа, яка обслуговує відвідувачів у закладах громадського харчування (ресторанах, кафе, барах тощо), приймає замовлення, подає страви та напої, забезпечує комфорт клієнтів під час їх перебування.
-
офіціантка
Жінка, яка обслуговує відвідувачів у ресторані, кафе, їдальні, подаючи страви та напої та приймаючи замовлення.
-
офіціантський
1. Який стосується офіціанта, належить або властивий офіціанту.
2. Призначений для офіціантів, пов’язаний з їхньою професійною діяльністю.
-
офіцій
1. (історичне) У Стародавньому Римі — державна посада, службова посада, а також особа, що обіймала таку посаду; службовець, чиновник.
2. (історичне, церковне) У католицькій церкві — духовна особа (зазвичай єпископ або прелат), якій папа римський доручає здійснення певних церковних функцій, зокрема судових (наприклад, офіцій єпископської курії).
3. (рідковживане) Урочиста, офіційна церемонія; офіційна подія.