Древослів

Словник Української Мови

  • завійа

    Завійа — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

    Завійа — власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.

  • завій

    1. (геол.) Піщаний або сніговий нанос, утворений вітром; дюна, бархан.

    2. (діал.) Сильний порив вітру, вихор, завируха.

    3. (діал.) Завиток, кучер, локон.

  • завізуватися

    1. (спец.) Отримувати офіційний дозвіл (візу) для в’їзду в країну, перетину кордону або транзиту, оформлюючи відповідні документи в консульстві чи посольстві.

    2. (перен., розм.) Докладати надмірних зусиль для отримання будь-якої офіційної згоди, дозволу або підтвердження, проходячи бюрократичні процедури.

  • завізувати

    1. (спец.) Наносити візу — офіційний підпис або печатку на документі для засвідчення його дійсності або дозволу на перетин кордону.

    2. (перен., розм.) Отримувати офіційний дозвіл, схвалення чи погодження чогось у встановленому порядку, часто пов’язане з подоланням бюрократичних процедур.

  • завізований

    1. Який має візу (офіційний дозвіл на в’їзд, перетин кордону чи перебування в певній країні), отримав візу.

    2. У переносному значенні: такий, що пройшов офіційне схвалення, затвердження або отримав необхідний дозвіл від уповноважених органів чи осіб.

  • завізно

    1. (від “завізний”) — так, що стосується завізних товарів; у спосіб, властивий завізним (не місцевим) продуктам.

    2. (розм.) — так, що було привезено, доставлено з іншої місцевості чи країни; не місцевого походження.

  • завізниця

    Завізниця — жіночий відповідник до слова “завізник”: жінка, яка займається завезенням, доставкою або постачанням чогось, часто з інших регіонів або країн.

    Завізниця — власна назва, історична назва однієї з частин (районів) міста Києва, розташованої на Подолі, де колись розміщувалися склади для товарів, що завозилися (завізні двори).

  • завізник

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

    2. (заст.) Той, хто завозить, доставляє щось кудись; перевізник, возник.

  • завізний

    1. Який був завезений, привезений з іншої місцевості або країни; привізний, імпортний.

    2. Який належить до організації завезення чогось або призначений для нього (наприклад, про транспорт).

  • завізватися

    Завізватися — дієслово, що означає почати надмірно, настирливо або з примусом просити, благати, клопотати про щось; докучати проханнями.