Словник Української Мови
1. Властивість за значенням дієслова “обросли” — стан, коли щось покрилося рослинністю, густим волоссям або чимось подібним.
2. (у лісівництві) Ступінь або характеристика покриття стовбура дерева епіфітними лишайниками, мохами, водоростями або іншими організмами.
1. Спеціалізоване приміщення або окремий заклад (часто при зоопарку, науково-дослідному інституті або як самостійний об’єкт), призначений для утримання, розведення та демонстрації плазунів (рептилій) у умовах, максимально наближених до їхнього природного середовища.
2. Колекція живих плазунів, що утримується в такому спеціальному приміщенні.
1. Біол. Процес покриття поверхні чого-небудь рослинними організмами (наприклад, водоростями, лишайниками) або тканинами організму (наприклад, кістковою тканню).
2. Мед. Патологічний процес заростання, закриття просвіту або порожнини органу сполучною, кістковою або іншою тканиною.
3. Загальне. Дія за значенням «обростати»; стан за значенням «обростати» — поступове покриття чогось чимось, що наростає з боків або ззовні.
Клас холоднокровних наземних хребетних тварин, що дихають легенями, мають суху шкіру, вкриту лускою або щитками, і розмножуються, відкладаючи яйця на суходолі; плазуни.
Переносно — про холодну, байдужу, егоїстичну людину, здатну на підступні вчинки.
1. Покриватися чимось по поверхні, навколо або з усіх боків; ставати оброслим (про предмети, рослини тощо).
2. З’являтися, виникати навколо чогось або внаслідок чогось (переносно, часто про почуття, явища).
3. У ботаніці — про рослини: розростатися, вкриваючи собою якусь поверхню або предмет.
1. Який стосується рептилій або належить до них; властивий рептиліям.
2. У переносному значенні: підлий, ниций, що викликає огиду своєю поведінкою (за аналогією з негативним сприйняттям плазунів).
1. (про рослини) Покриватися чимось, нарощувати на поверхні шар чогось; обростати.
2. (перен., розм.) Набувати додаткових ознак, властивостей, зв’язків; оплітатися чимось, опинятися в оточенні когось або чогось.
1. (діал.) Рослина родини хрестоцвітих з дрібними білими квітами та гірким смаком, що використовувалася в народній медицині; однорічна чи дворічна трава, зазвичай з грубим стеблом (напр., сухоребрик, жеруха, гірчак).
2. (перен., розм.) Про щось гірке, неприємне на смак або про людину з важким, “гірким” характером.
1. Такий, що має обрубані кінці або краї; укорочений, зрізаний, відтятий.
2. (перен.) Про стиль мови: надто короткий, уривчастий, позбавлений плавності та зв’язності.