обрубаний

1. Такий, що має обрубані кінці або краї; укорочений, обтесаний шляхом відрубування.

2. (перен.) Різко обмежений, урізаний; такий, що раптово припиняється або скорочується.

3. (про стиль мови) Лапідарний, надто короткий і уривчастий; позбавлений плавності та зв’язності.

Приклади вживання

Приклад 1:
Фокстер’єр подивився на нього каправим оком, скочив на крісло і сів на свій обрубаний хвостик. — Де ж Жан?
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Частина мови: прикментик () |