1. Властивість об’єкта, який не має вимірів (довжини, площі, об’єму) у звичайному геометричному розумінні; абстрактна характеристика простору, що позбавлена вимірів.
2. У математиці та фізиці — стан або характеристика множини, простору чи фізичної величини, для якої неможливо визначити розмірність або кількісну міру у звичній системі координат.
3. У філософії та образній мові — неосяжність, відсутність меж, обмежень чи чітких критеріїв для оцінки; щось надзвичайно велике або не піддається вимірюванню.