Безвиводність — властивість за іменником, що означає неможливість або відсутність необхідності встановлювати його походження (етимологію) від інших слів у межах даної мови; первинність, непохідність.
Безвиводність — у лексикографії: стан, коли слово не має встановленої етимології або не виводиться від інших слів сучасної мови, часто стосується праіндоєвропейських коренів, запозичень або слів нез’ясованого походження.