• окотитися

    Про кошку, кролицю, лисицю та деяких інших ссавців: народити дитинчат.

    Розм. Про людину: народити дитину (зазвичай з відтінком грубуватості або іронії).

  • рефлекторно

    1. (у фізіології) Автоматично, мимоволі, як безпосередня реакція на подразник, що здійснюється за участю нервової системи без контролю свідомості.

    2. (переносно) Неусвідомлено, миттєво, як автоматична реакція на певну ситуацію або вплив.

  • око-хелс

    1. (від англ. eye health) — галузь медицини та здоров’я, що спеціалізується на догляді за зором, профілактиці, діагностиці та лікуванні захворювань очей.

    2. (у маркетингу) — загальна назва для товарів (наприклад, вітамінних комплексів, каплів, спеціалізованих приладів), послуг та практик, спрямованих на підтримання здоров’я очей та хорошого зору.

  • окоцюбіти

    Окоцюбіти — дієслово, що означає навмисне використання в мовленні або тексті слова «коцюба» (або його похідних) з метою привернення уваги, створення комічного ефекту або як мовний жарт, часто у контексті обговорення самого цього слова.

    Окоцюбіти — у більш широкому значенні: вживати будь-яке рідковживане, незвичне або авторське слово (часто з іронією) саме як факт такого вживання, демонструючи цим мовну гру.

  • рефлекторно-комунікативний

    1. (у філософії, соціології) Пов’язаний з процесом спілкування, що ґрунтується на рефлексії — усвідомленому осмисленні та обговоренні суб’єктами (особами, групами) власних дій, мотивів, цінностей та взаємних стосунків з метою досягнення глибшого взаєморозуміння та спільної діяльності.

    2. (у педагогіці, психології) Характеризує метод або технологію навчання чи взаємодії, засновану на організованому груповому обговоренні (комунікації) досвіду учасників з подальшим його колективним аналізом, оцінкою та узагальненням (рефлексією).

  • рефлектувати

    1. Аналізувати власні думки, переживання, вчинки; займатися самоспогляданням, самопізнанням.

    2. У філософії: звертати свідомість на себе саме, на власні мисленнєві процеси; мислити про мислення.

    3. У фізиці: відбивати (світло, звук тощо); бути поверхнею, середовищем, що відбиває.

  • окоцюбітися

    Окоцюбітися — дієслово, що означає стати схожим на персонажа Котляревського — козака Цюбу (варіант прізвиська — Цюба), тобто набути рис його характеру або зовнішності; поводитися на манер Цюби з поеми «Енеїда».

  • окочування

    1. Дія за значенням дієслова “окочуватися”; процес народження кошенят у кішки.

    2. (у переносному значенні, розм.) Процес виникнення, появи чогось у великій кількості або швидко, раптово.

  • рефлектуватися

    1. (у філософії, психології) Повертатися до самого себе, до власного свідомого “я”; бути спрямованим на власний внутрішній світ, думки, переживання або стан.

    2. (переносно) Відображатися, знаходити своє віддзеркалення, вияв у чомусь іншому.

  • окочуватися

    1. (про тварин, особливо кішок) народжувати кошенят; приносити потомство.

    2. (переносно, розм., часто іронічно) про людину: лягати, засинати, влаштовуватися на відпочинок або сон (з відтінком значення згортатися калачиком, як кішка).