Словник Української Мови
1. Втратити силу, міцність або інтенсивність; стати слабшим, менш енергійним, менш дієвим.
2. Стати менш напруженим, менш тугим; розслабитися, послабшати (про матеріали, конструкції, частини тіла тощо).
3. Зменшитися за силою, інтенсивністю або ступенем вияву (про явища, відчуття, процеси).
1. Втратити фізичні сили, стати слабким, знемогтися; втратити інтенсивність, силу (про явища, стани).
2. Стати менш напруженим, менш тісним (про зв’язки, стосунки тощо).
1. Який має зменшену силу, інтенсивність або міцність; став менш сильним, менш дієвим.
2. Який має погіршене здоров’я, фізичну або психічну втому; знесилений, знеможений.
3. Про організм або його частину: який має знижену функціональну здатність, резистентність або тонус.
4. Про матеріал, конструкцію тощо: який має зменшену несучу здатність, міцність через пошкодження або дефект.
5. Про контроль, увагу, дисципліну тощо: який став менш суворим, строгим або напруженим.
1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.
2. (діал.) Невеликий осип, скупчення сипкого матеріалу (піску, гравію, щебеню), що утворилося внаслідок обвалення, зсуву або наноситься водою; розсип.
1. (Про голос, звук) такий, що став хрипким, глухим, нечистим через хворобу, втому, сильне хвилювання тощо.
2. (Про людину, тварину) такий, що має осиплий голос.
Осиплість — стан, коли голос стає хрипким, глухим, втрачає свою чистоту та звучність, що зазвичай спричинене захворюванням, запаленням або перенапруженням голосових зв’язок.
1. (прислівник) З осиплим, хрипким голосом; з приглушеним, незвучним тембром через запалення або подразнення голосових зв’язок.
2. (прикметник у прислівниковій формі, предикатив) Стан, коли голос став осиплим, хрипким.
1. Втратити голос або стати хрипким через запалення горла, голосових зв’язок, застуду тощо.
2. (переносне значення) Розсипатися, обсипатися (про зерно, пісок, дрібні предмети).
3. (діалектне) Обсипати когось, щось (наприклад, зерном, снігом).
1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча Івана Осиповича (1898–1920), відомого також як Іван Осипович-Гнатишин.
2. Прізвище українського письменника, журналіста та літературознавця Юрія Осиповича (нар. 1949).
3. Похідне від імені Йосип (Осип) прізвище або патронім (наприклад, у формі «Осипович»), що вказує на походження від батька на ім’я Осип.
1. Назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.
2. Історична назва міста Малин у Житомирській області, що вперше згадується в літописах під 1150 роком як поселення Осиповичі.