Заткално — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі; входить до складу Рожнятівської селищної громади.
-
затишшя
1. Власна назва населених пунктів, зокрема селища міського типу в Україні, а також інших географічних об’єктів.
2. Загальний термін для позначення місця, що захищене від негоди (вітру, дощу, снігу), або віддаленої, ізольованої та спокійної місцевості; укриття, притулок.
3. Переносно — стан душевного спокою, внутрішньої рівноваги, відчуття безпеки та комфорту.
-
затишок
1. Зменшувальна форма до слова “затишок” у значенні невеликого, затишного місця, захищеного від негоди, вітру; маленький затишок.
2. (у переносному значенні) Стан внутрішнього спокою, душевної рівноваги, відчуття безпеки та задоволення.
3. (як власна назва) Назва населених пунктів, вулиць, садиб, закладів тощо, що вказує на їхні привабливі, затишні характеристики.
-
затишність
Властивість або стан того, що є затишним; атмосфера спокою, тепла та комфорту, що викликає відчуття задоволення та захищеності.
-
затишно
1. Прислівник до слова “затишний”; так, що викликає відчуття затишку, спокою, комфорту; зручно, комфортно, затишно.
2. У значенні присудкового слова (предикатива). Про відчуття затишку, внутрішнього спокою та комфорту в певному місці або ситуації.
-
затишник
1. Той, хто створює затишок, сприятливі умови для когось або чогось; той, хто захищає, опікає когось.
2. Захисна пристрій або пристосування, що захищає від несприятливих зовнішніх впливів (вітру, холоду тощо).
3. Рідкісне: те саме, що затишок — затишне, укрите місце.
-
затишний
1. Такий, що сприяє затишку, відчуванню спокою, зручності та тепла; приємний, комфортний, затишливий.
2. Відокремлений від зовнішнього світу, захищений від негоди, вітру, шуму; укритий, захований, ізтишний.
3. Перен. Про атмосферу, стосунки тощо: сердечний, дружній, теплий, інтимний.
-
затичка
1. Технічний пристрій або деталь, призначені для тимчасового закриття, закупорювання або фіксації отвору, кінця труби, патрубка тощо для запобігання витоку рідини, газу або попадання сміття.
2. Розмовне позначення людини, яка виконує незначну, другорядну роботу або займає невизначну, перехідну посаду, часто тимчасово.
3. У переносному значенні — дія, річ або явище, що тимчасово вирішує проблему, слугує неповноцінним виходом із ситуації; тимчасова міра, що не усуває причини.
-
затицяти
Затицяти — уживати слово “тиця” як заміну для позначення будь-якої людини, чиєї справжньої назви або імені не хочуть називати, аналогічно до “такий-то”, “той-той”.
Затицяти — використовувати в мовленні слово “тиця” як узагальнюючу назву для предмета, речі або явища, конкретну назву якого не називають або не знають.
-
затихнутися
1. Перестати шуміти, голосно розмовляти або робити інші звуки; стати тихим, замовкнути.
2. Припинити активну діяльність, рух; заспокоїтися, завмерти.
3. Про явища природи: стати менш інтенсивним, припинитися (про вітер, бурю, дощ тощо).
4. Про почуття, стан: вщухнути, поступитися місцем спокою; вгамуватися.