Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що сприяє затишку, відчуванню спокою, зручності та тепла; приємний, комфортний, затишливий.
2. Відокремлений від зовнішнього світу, захищений від негоди, вітру, шуму; укритий, захований, ізтишний.
3. Перен. Про атмосферу, стосунки тощо: сердечний, дружній, теплий, інтимний.
Приклад 1:
Спаплюжено і маленький затишний скверик у центрі Чернігова біля будинку колишнього земства. Ще до війни його окрасою був великий басейн — посередині його дитячий хоровод, а по бордюру симпатичні зелені жабки, улюбленці не одного покоління чернігівських дітей.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Оригінальний, досить затишний, не позбавлений свого позитивного значіння і можливий хіба що тільки у українців клуб, — мовляв, посидіти вечерком на сусідській призьбі чи на дубках. 6/IV — 44 р. А Джулиби нема й речей нема.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Тодi чи то в мужчинi прокинувся середньовiчний лицар, i вiн за всяку цiну вирiшив здобути для своєї несподiваної дами хоч поганенький затишний закуток, чи то вiн i сам не мiг далi терпiти, — як би там не було, вiн рiшуче i з силою застукав у дверi незнайомого йому помешкання. Деякий час нiхто й нiяк не вiдповiдав.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”