Дружина дяка (церковного службовця) у православній чи греко-католицькій церкві.
Донька дяка.
-
карбіж
1. (історичне) Грошовий податок, який сплачували селяни в Україні за часів Речі Посполитої за право користування землею та іншими угіддями.
2. (історичне) Податок на користь державної скарбниці, що стягувався з міщан у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій.
3. (переносне значення, застаріле) Важкий податок, гноблення, тягар; символ фінансового чи соціального утиску.
-
дяченко
1. Прізвище українського походження, що походить від назви професії «дяк» (церковний служка, псаломщик).
2. (іст.) Назва військової посади в Запорозькій Січі: урядник, який відав артилерією, порохом, снарядами та іншим військовим майном; канцелярист при кошовому отамані.
-
карбідоутворювальний
Який стосується утворення карбідів або сприяє їхньому виникненню.
-
дятлів
Дятлів — власна назва села в Україні, розташованого в Обухівському районі Київської області.
Дятлів — власна назва села в Україні, розташованого в Ковельському районі Волинської області.
Дятлів — власна назва села в Україні, розташованого в Золочівському районі Львівської області.
-
карбідоутворення
Карбідоутворення — процес утворення карбідів (сполук металів з вуглецем) під час металургійних або хімічних процесів, наприклад, при виробництві чавуну або сталі.
-
карбідотермічний
Який стосується карбідотермії — металургійного процесу відновлення металів з їхніх оксидів за високої температури з використанням карбіду кальцію або інших карбідів як відновника.
-
дятловина
1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.
2. Застаріла назва деревини, пошкодженої дятлом, або місця на дереві, де дятел довбав кору та деревину, створюючи отвори та шпарини для пошуку комах або будівництва гнізда.
-
карбідотвірний
Який має здатність утворювати карбіди при сплавленні або хімічній взаємодії з вуглецем (переважно про метали).
-
дятлина
1. Рід однорічних трав’янистих рослин родини бобових, до якого належать кормові культури, такі як конюшина та люцерна.
2. Розмовна назва конюшини, зокрема червоної або рожевої, що часто зустрічається на луках.