дяченко

1. Прізвище українського походження, що походить від назви професії «дяк» (церковний служка, псаломщик).

2. (іст.) Назва військової посади в Запорозькій Січі: урядник, який відав артилерією, порохом, снарядами та іншим військовим майном; канцелярист при кошовому отамані.

Приклади вживання слова

дяченко

Приклад 1:
108 Дяченко О. 200 Е Ейхенбаум Б.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”