Словник Української Мови
Карункул — невеликий м’ясистий нарост або виступ на тілі тварини або рослини, часто має червонуватий відтінок.
Карункул — в анатомії: невелика слизова залоза або складка, наприклад, сльозовий карункул (caruncula lacrimalis) у внутрішньому кутку ока.
Карункул — в акушерстві та гінекології: одна з дрібних часток плацентарної тканини, що утворює ворсинчасту поверхню плодової частини плаценти.
Об’єктивний світ, що існує незалежно від людської свідомості; реальність, реальний стан речей.
Те, що реально існує або відбувається, не є вигадкою або уявним; реальні факти, події, явища.
У філософії — буття, об’єктивна реальність, що охоплює матеріальний світ і соціальне середовище.
У логіці та математиці — характеристика об’єкта, що позначає його реальне існування або відповідність істині (на противагу можливості чи хибності).
Карунка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, колишня назва села Кропивник (Богородчанський район).
Карунка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Бистриці Солотвинської (басейн Дністра), що протікає в межах Івано-Франківської області.
1. У буддизмі — поняття, що означає співчуття, милосердя, здатність відчувати біль інших істот та активне прагнення звільнити їх від страждання; одна з фундаментальних чеснот на шляху до просвітлення.
2. У філософії та психології — термін, запозичений із східних традицій, що позначає глибоке, безкорисливе співпереживання як основу етичної поведінки та емоційного здоров’я.
Дійочка — зменшувально-пестлива форма від іменника «дія», що означає невелику, часто незначущу або симпатичну дію, вчинок, процес.
Дійочка — у технічній термінології (наприклад, у верстатобудуванні, механізмі) — невелика деталь, частина механізму, що здійснює певну просторову дію, рух (наприклад, штовхач, важіль, кулачок).
Дійочка — у розмовній мові може вживатися як власна назва, зокрема кличка тварини (наприклад, корови).
1. Особа, яка бере активну участь у якійсь справі, діяльності, русі; активіст.
2. Дійова особа у художньому творі (п’єсі, романі, фільмі тощо); персонаж.
3. Застаріле: той, хто діє, здійснює щось; чинник.
Карук — власна назва міфічної істоти з українського фольклору, зокрема з гуцульських переказів, що описується як величезний птах або крилатий змій, схожий на дракона, який може викликати бурю або захисником скарбів.
Карук — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, розташованої в масиві Чорногора (частина хребта Менчул), одна з найвищих точок якого має назву Менчул Карук.
1. Стосований до картярства, пов’язаний з грою в карти або з картярами.
2. Характерний для картярів, властивий їм.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “дійниця” — невелика дійниця, маленька посудина для доїння молока.
2. Рідкісне, вживане переважно в діалектах позначення невеликої ділянки поля, саду тощо, що знаходиться у чиємусь користуванні або обробці.