Словник Української Мови
Висушник — рідкісне діалектне позначення для людини або предмета, що має стосунок до сушіння чогось; той, хто займається висушуванням (наприклад, плодів, грибів, риби).
Висушник — у західних говірках може вживатися для назви пристрою або місця, призначеного для сушіння (срібник, сушарка).
Висушник — у ботаніці народна назва деяких рослин, що мають сечогінні (зневоднюючі) властивості або ростуть на сухих місцях.
Фахівець, який здійснює диспетчерське управління та контроль за роботою електроенергетичних систем (електромереж, підстанцій, електростанцій) з метою забезпечення надійного та безперебійного електропостачання споживачів.
1. Дія за значенням дієслова висушувати — процес видалення вологи з чогось шляхом нагрівання, провітрювання або інших методів, що призводить до повної або часткової втрати рідини.
2. Результат такої дії — стан предмета, речовини або організму після видалення вологи; висохлість.
3. (у техніці, промисловості) Технологічний процес видалення вологи з матеріалів, продуктів харчування, деревини тощо для їх збереження, подальшої обробки чи використання.
4. (у медицині, біології) Патологічний стан тканин організму, що характеризується аномальною втратою рідини.
Дуже гарний, надзвичайно привабливий зовні; вищий ступінь ознаки, вираженої прикметником “гарний”, зі зменшувально-пестливим відтінком.
1. Дія за значенням дієслова висувати — переміщення чогось уперед, на видиме місце або в певному напрямку.
2. Офіційне запропонування, представлення кандидатури, проєкту, ідеї тощо для розгляду, обговорення або затвердження.
3. У геології — тектонічне підняття, виступ ділянки земної кори.
4. У військовій справі — висунута вперед позиція, опорний пункт або розташування військ.
1. (у фізиці) стосовний до електродинаміки, властивий їй; що описує взаємодію електричних зарядів, струмів та електромагнітних полів, їхній рух і породжувані ними поля.
2. (у техніці) пов’язаний із використанням сил або явищ електродинаміки в пристроях і механізмах (наприклад, електродинамічне гальмо, електродинамічний привід).
Висулька — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
Розділ фізики, що вивчає закони електромагнітної взаємодії заряджених тіл або частинок, які рухаються, та властивості електромагнітного поля.
1. Дія за значенням дієслова “висукувати” — витягування, виймання чогось шляхом різких рухів або сили.
2. (у техніці, машинобудуванні) Процес обробки металевої заготовки, при якому її видавлюють (висукують) через отвір матриці для отримання порожнистих виробів або профілів (наприклад, труб, дроту).