1. Музикант (переважно піаніст), який спеціалізується на виконанні етюдів або має у своєму репертуарі значну кількість таких творів.
2. Шахіст, який складає або спеціалізується на розв’язанні шахових етюдів (композицій).
Словник Української Мови
1. Музикант (переважно піаніст), який спеціалізується на виконанні етюдів або має у своєму репертуарі значну кількість таких творів.
2. Шахіст, який складає або спеціалізується на розв’язанні шахових етюдів (композицій).
1. (в образотворчому мистецтві) художня манера, заснована на використанні етюду як самостійного, завершеного твору, для якого характерні безпосередність сприйняття, свобода виконання та акцент на передачі миттєвого враження, світла й атмосфери.
2. (переносно) підхід або стиль у будь-якій творчій діяльності, що нагадує художній етюд своєю навчально-дослідницькою спрямованістю, фрагментарністю або відпрацюванням окремих елементів.
1. Невеликий музичний твір, часто інструментальний, призначений для розвитку техніки виконавця та художнього висловлення; також може бути самостійним твором з певним художнім задумом.
2. У образотворчому мистецтві — швидко виконаний, переважно невеликий за розміром, підготовчий малюнок, начерк або замальовка з натури, що вивчає деталь, фрагмент або ефект для подальшої великої роботи; самостійна робота, що передає миттєвий стан, настрій або враження.
3. У театральному мистецтві, балеті — невелика вправа або сценічний екзерсис для відпрацювання акторської або танцювальної техніки, а також коротка сценка, зазвичай імпровізаційного характеру, створена на певну тему.
4. У літературі — невеликий за обсягом прозовий або публіцистичний твір, що ґрунтується на спостереженнях, присвячений окремому питанню або характеристиці явища, часто близький до нарису.
5. У шахах — спеціально складена композиція (задача), у якій потрібно знайти єдиний правильний шлях до досягнення мети (наприклад, виграшу або нічиєї), часто з парадоксальним або ефектним рішенням.
1. (в образотворчому мистецтві) техніка гравюри на металі, при якій малюнок протравлюється кислотою на заздалегідь покритій кислотостійким лаком металевій пластині, що потім використовується для друку відбитків; твір, виконаний такою технікою.
2. (у техніці, технологіях) процес вибіркового хімічного або електрохімічного травлення поверхні металу, скла чи напівпровідника для створення мікрорельєфу, написання написів, формування мікросхем тощо.
Етфоран — торгова назва лікарського засобу на основі енфлурану, інгаляційного загального анестетику для наркозу.
Етфоран — хімічна сполука (2-хлоро-1,1,2-трифторетилдифторометиловий ефір), що використовується в медицині як інгаляційний наркозний засіб з анальгетичним ефектом.
1. (лінгв.) Початкова форма слова, його первісне значення та звучання, що встановлюється шляхом етимологічного аналізу; етимологічна основа.
2. (істор., рел.) У давньогрецькій міфології — божество-покровитель, дух-засновник роду, родини або місцевості, що часто ототожнювався з героєм-епонімом.
Етуаль (від фр. étoile — «зірка») — застаріла назва зірки, що використовувалася в поетичній мові та старовинній науковій термінології.
Етуаль — традиційна назва декоративної зірки (наприклад, орденської), а також геральдична фігура у вигляді зірки.
1. Стосується до Етрурії, стародавньої області в центральній Італії, або до її корінного населення — етрусків.
2. Пов’язаний з високорозвиненою цивілізацією етрусків, що існувала до становлення Римської імперії, а також з їхньою мовою, культурою, мистецтвом, звичаями тощо.
1. Стародавній народ, що мешкав на півночі Апеннінського півострова (в області Етрурія, сучасна Тоскана) в I тисячолітті до нашої ери та створив високу культуру, що вплинула на розвиток Стародавнього Риму.
2. Представники цього народу.
1. Представниця стародавнього народу етрусків, що мешкав на півночі Апеннінського півострова в першому тисячолітті до нашої ери та створив високу культуру, яка вплинула на Стародавній Рим.
2. Жінка або дівчина етруського (етрусків) походження.