Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Початкова форма слова, його первісне значення та звучання, що встановлюється шляхом етимологічного аналізу; етимологічна основа.
- (Релігія) –
(істор., рел.) У давньогрецькій міфології — божество-покровитель, дух-засновник роду, родини або місцевості, що часто ототожнювався з героєм-епонімом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. етуми, р. етум, д. етумам, з. етуми, о. етумами, м. етумах, к. етуми