1. Мешканець або уродженець міста Луцьк.

2. Представник давнього східнослов’янського племені лучан (вітичів), що мешкав у басейні верхньої течії Західного Бугу та живився переважно рибальством і бортництвом.

1. Жителька або уродженка міста Луцьк.

2. Назва української народної пісні луцького походження, а також мелодії до неї (зазвичай у формі танцю-кола).

3. Назва різних видів традиційних українських страв (наприклад, пирога, вареників, ковбаси), поширених або характерних для Волинського регіону.

Лушен — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

1. Рідкісна назва для рушниці або іншої вогнепальної зброї з гладким стволом, що вживалася переважно в історичних текстах або діалектах.

2. Застаріла назва для пістолета.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, у складі Самбірського району.

1. Тонка оболонка, шкірка, що покриває насіння, плоди або овочі; лушпинка, лушпина.

2. Розм. Зневажлива назва людини, яка виглядає виснаженою, зморщеною, худою; заст. про людину зневажливо.

Лушпаєчка — зменшувально-пестлива форма від слова “лушпайка”, що означає тонку, зазвичай суху оболонку, шкірку або лушпинку, яка вкриває насіння, плоди або горіхи.

Лушпаєчка — власна назва персонажа українського народного казкового фольклору, однієї з трьох сестер-царивонь (разом із Сережечкою та Крупиночкою), яка постає в образі прекрасної дівчини, убраної в шату з лушпиння.

1. Розмовна назва луски, тонкої оболонки або шкірки, що покриває насіння, плоди, овочі тощо; те саме, що лушпиння, лушпинка.

2. Переносно: легка, тонка оболонка, плівка або шар чогось, що відшаровується, відпадає.

3. Уживається як власна назва або прізвисько (зазвичай іронічне або зневажливе) щодо людини, часто дитини, що має дуже тонку, худу статуру або легку будову тіла.