1. Такий, що встановлений, упорядкований відповідно до певних правил, положень (регламенту); підпорядкований чіткому порядку, нормі.
2. (У спеціальних галузях) Такий, параметри або характеристики якого визначені технічними нормами, стандартами.
Словник Української Мови
1. Такий, що встановлений, упорядкований відповідно до певних правил, положень (регламенту); підпорядкований чіткому порядку, нормі.
2. (У спеціальних галузях) Такий, параметри або характеристики якого визначені технічними нормами, стандартами.
Який стосується регламенту, встановлює певний регламент, порядок; що регулює, упорядковує діяльність або процес за чітко визначеними правилами.
1. Процес встановлення регламенту, тобто системи правил, норм, положень, що визначають порядок діяльності або проведення чогось; упорядкування чогось відповідно до чітких правил.
2. Результат такого процесу — наявність затвердженого, чіткого порядку дій або процедур у певній сфері.
1. Встановлювати певний порядок, правила або норми для чогось; регулювати діяльність, процеси чи відносини за допомогою офіційних положень (регламенту).
2. Підпорядковувати дії, процедури чи поведінку чітко визначеним правилам, інструкціям або стандартам.