Словник Української Мови
1. Прикметник, що стосується процесу або обладнання для свердління рейок, зокрема залізничних, з метою їх монтажу або ремонту.
2. Прикметник, що характеризує спеціалізовані верстати, механізми або інструменти, призначені для точного свердління отворів у сталевих рейках.
Рейкотранспортер — спеціалізована самохідна транспортна машина на гусеничному або колісному ходу, призначена для перевезення, укладання та обслуговування рейкових колій (залізничних або трамвайних), а також для виконання ремонтно-будівельних робіт на колії.
Рейкотранспортер — залізничний рухомий склад (платформа або спеціальний вагон), обладнаний механізмами для вантаження, транспортування та розвантаження довгомірних рейок, шпал або цілих стрілочних переводів.
1. Спеціальний пристрій або конструкція, призначена для фіксації та утримання рейок у необхідному положенні, зокрема в рейкових шляхах, гірничих виробках або на різних промислових об’єктах.
2. Елемент кріплення рейок у стрілочних переводах, що забезпечує стабільність та надійність їх розташування.
Спеціалізована машина або механізм, призначений для укладання рейок та інших елементів верхньої будови колії під час будівництва або ремонту залізничних шляхів.
Робітник залізничного транспорту, який займається ручною або механізованою укладкою рейок.