1. Людина, яка одужує після перенесеної тяжкої хвороби, операції або травми; одужуючий.
2. У медицині — пацієнт на етапі відновлення функцій організму та сили після закінчення гострого періоду захворювання.
Словник Української Мови
1. Людина, яка одужує після перенесеної тяжкої хвороби, операції або травми; одужуючий.
2. У медицині — пацієнт на етапі відновлення функцій організму та сили після закінчення гострого періоду захворювання.
Жінка, яка одужує після перенесеної тяжкої хвороби, операції або травми; одужуюча.
Період одужання після перенесеної хвороби, що характеризується поступовим відновленням функцій організму, сил та працездатності.
1. Повторне перетворення приміщення, будівлі або території, яке раніше було переобладнане для інших цілей, назад до його початкового, історичного або традиційного функціонального стану та архітектурного вигляду.
2. У фінансах та економіці — процес повернення конвертованих цінних паперів (наприклад, облігацій або акцій) до їх початкової форми або умов після попередньої конверсії.
1. Історичний процес відвоювання християнськими державами Піренейського півострова у арабських завойовників (маврів), що тривав з VIII по XV століття.
2. Період в історії Іспанії та Португалії, пов’язаний із зазначеними війнами та колонізацією відвойованих земель, що мав вирішальний вплив на формування культури, мови та суспільних інститутів цих країн.