Словник Української Мови
1. Низка монархів одного роду, що послідовно змінюють один одного на престолі внаслідок спадкового права.
2. Рід, покоління, в якому певна професія, соціальна функція або видатні якості передаються від предків до нащадків.
3. У спорті: команда, яка протягом багатьох років послідовно виграє чемпіонати та домінує у своєму виді спорту.
1. (заст.) Те саме, що казнь — покарання, особливо смертне, страта; страждання, мука.
2. (діал.) Те саме, що казенка — невелика комірчина, комора, закрита полиця або шафа в хаті.
Казнокрадство — незаконне привласнення державних коштів або майна особою, яка має до них доступ у зв’язку зі своєю службовою діяльністю; розкрадання державної казни.
1. Власна назва давньогрецького міста в Малій Азії, відомого завдяки знаменитому Мідійському валу (Стіна Динаса).
2. Власна назва давньогрецького поліса (міста-держави) на північному узбережжі Чорного моря, на території сучасної України (поблизу м. Скадовська Херсонської області), який існував у VI–III ст. до н. е. як частина Боспорської держави.
3. (У технічній термінології) Вогнетривкий матеріал, виготовлений переважно з кварцового піску або кварциту з невеликою добавкою глини, що використовується для футеровки промислових печей, коксових батарей тощо.
1. Той, хто вчиняє казнокрадство; державний службовець або посадовець, який привласнює державні кошти або майно.
2. (У широкому розумінні) Людина, що розкрадає значні суми грошей, майно з державної, громадської або корпоративної скарбниці (казни).
1. Старовинна срібна монета, що переважно карбувалася в Стародавньому Римі з I ст. до н.е. та була основною грошовою одиницею імперії.
2. Назва національної грошової одиниці деяких арабських та інших держав (наприклад, Алжиру, Бахрейну, Іраку, Йорданії, Кувейту, Сербії, Тунісу), що поділяється на 1000 філсів або 1000 дирхамів (у Лівії).
3. Історична золота або срібна монета, що перебувала в обігу в середньовічних європейських державах, зокрема на слов’янських землях, а також у Візантії та арабських країнах.
1. Стосовний до казначейства як державного органу, що займається збиранням, зберіганням і видатком державних коштів; властивий казначейству.
2. Стосовний до казначея (особи, що завідує казною, коштами); властивий казначеєві.
3. Стосовний до казни (державних коштів, майна); державний, скарбовий.
1. Місто в Бельгії, адміністративний центр однойменної комуни у Валлонії, розташоване в долині річки Маас, відоме своїми історичними пам’ятками, зокрема цитаделлю.
2. Назва комуни у Валлонському регіоні Бельгії, до складу якої входить однойменне місто та низка навколишніх населених пунктів.
1. Орган державної виконавчої влади, що здійснює управління державними фінансами, касове виконання державного бюджету, обслуговування державного боргу, а також контроль за фінансовою діяльністю бюджетних установ.
2. Установа, яка відає зберіганням, прийманням та видачею державних коштів, цінностей; скарбниця.
3. Назва відповідного міністерства або центрального відомства у деяких країнах (наприклад, Міністерство фінансів Великої Британії — Treasury).
Властивість або стан того, що є динамічним; рухливість, активність, здатність до швидкого розвитку, змін або дії.
У мистецтві та літературі — художня якість твору, що передає відчуття руху, внутрішнього розвитку подій, напруженості дії.
У техніці та механіці — характеристика системи або процесу, що відображає її поведінку в умовах руху та змін у часі.