Древослів

Словник Української Мови

казня

[kɑznjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    (заст.) Те саме, що казнь — покарання, особливо смертне, страта; страждання, мука.

  2. (Побут) –

    (діал.) Те саме, що казенка — невелика комірчина, комора, закрита полиця або шафа в хаті.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. казня, р. казні, д. казні, з. казню, о. казнею, м. казні, к. казне

Більше записів