Словник Української Мови
1. Властивість або якість того, що є радикальним; крайній, рішучий спосіб мислення, дій або перетворень, спрямований на корінну, суттєву зміну стану речей, системи чи явища.
2. У політичному та суспільному контексті — прихильність до крайніх, безкомпромісних поглядів і методів боротьби, що передбачають кореневу ломку існуючого ладу.
3. У математиці — властивість математичного виразу або операції, що стосується кореня (радикала).
1. Рішуче, докорінно, з повним охопленням сутності явища або процесу; таким чином, що веде до повної зміни, перетворення чогось.
2. У політичному, суспільному контексті — виступаючи за найбільш рішучі, бескомпромісні заходи та перетворення; крайньо, до кінця.
3. Значною мірою, дуже, різко (про відмінність, зміну).
1. (у хімії) Позначення методу полімеризації, при якому зростання макромолекули відбувається шляхом послідовного приєднання мономерів до активного центру на кінці ланцюга, що містить радикал.
2. (у технології) Стосовний до процесу або механізму, в якому передача енергії, реакції або події відбуваються послідовно, за принципом ланцюгової реакції, що ініціюється та підтримується радикальними (корінними, вихідними) змінами на кожному етапі.
Радицирування — процес обробки рослин радіоактивним випромінюванням з метою викликати спадкові зміни (мутації) в їхніх клітинах для створення нових сортів.