Словник Української Мови
Технічний пристрій для виявлення, визначення координат, швидкості та інших характеристик віддалених об’єктів (цілей) за допомогою радіохвиль, принцип дії якого ґрунтується на випромінюванні радіосигналів та прийомі їх відбиття від цих об’єктів.
Система, комплекс або станція, що включає такі пристрої та обладнання для радіолокації, застосовується в авіації, космонавтиці, метеорології, військовій справі тощо.
1. Стосується радіолокації — методу виявлення, визначення місцезнаходження та швидкості об’єктів за допомогою радіохвиль.
2. Призначений для радіолокації, створений на її основі або пов’язаний з нею (про прилади, станції, обладнання тощо).
Який поєднує радіолокаційні та оптичні методи спостереження, виявлення або розпізнавання об’єктів.
Який стосується технічних комплексів або систем, що інтегрують радіолокаційні засоби (радари) та оптико-електронні засоби (телевізійні, тепловізійні, лазерні тощо) для забезпечення всепогодного та цілодобового моніторингу.
1. Метод виявлення та визначення місцезнаходження об’єктів (літаків, кораблів, ракет тощо) за допомогою радіохвиль, що відбиваються від них, а також галузь техніки, що займається розробкою та використанням відповідних пристроїв — радіолокаторів.
2. Процес або дія з виявлення та супроводу цілей за допомогою радіолокаційної станції.
Радіолот — застарілий термін для радіолокаційної станції, що призначалася для виявлення повітряних цілей та визначення їх координат за допомогою радіохвиль.
Радіолот — історична назва радіолокатора, пристрою для виявлення об’єктів і вимірювання відстані до них шляхом випромінювання радіохвиль і аналізу відбитого сигналу.