Словник Української Мови
1. Передача звукової інформації (мовлення, музики тощо) на відстань за допомогою радіохвиль для масового прийому слухачами, які мають радіоприймачі.
2. Програми, матеріали, що передаються таким способом; діяльність організацій, що здійснюють таку передачу.
3. Розмовна назва організації, установи, що займається такою діяльністю.
1. Стосунковий до радіомовлення, призначений для нього або пов’язаний з передаванням інформації через радіо.
2. Такий, що працює в галузі радіомовлення або стосується діяльності радіомовної організації (наприклад, радіомовна компанія, радіомовна частота).
1. Відсутність або припинення радіомовлення на певній території, у певний період або на конкретній радіостанції.
2. Свідома тактика тимчасового припинення виходу в ефір радіостанції з метою безпеки, уникнення виявлення або як акція протесту.
3. Період в історії радіомовлення, коли мовлення було припинене з політичних, технічних або інших причин.
1. Процес складання та з’єднання окремих елементів, блоків або вузлів радіоелектронної апаратури в єдину функціональну конструкцію.
2. Технологічна операція або комплекс операцій зі створення електричних з’єднань між компонентами радіоелектронного пристрою за допомогою паяння, зварювання, обтискання тощо.
3. Результат такого процесу — готовий зібраний виріб або його частина.
Галузь медицини, що вивчає та застосовує іонізуюче випромінювання (рентгенівські промені, гамма-випромінювання тощо) для діагностики та лікування захворювань.
Наукова дисципліна, яка досліджує властивості, отримання та використання радіоактивних речовин і іонізуючих випромінювань у різних сферах (промисловості, науці, сільському господарстві).