Галузь метеорології, що вивчає вплив метеорологічних умов та явищ (вологості, опадів, турбулентності тощо) на поширення радіохвиль у вільній атмосфері та іоносфері.

Прикладний розділ метеорології, що займається використанням радіотехнічних методів і засобів (радіолокаторів, радіозондів, супутників) для спостереження, вимірювання та дослідження атмосферних процесів і явищ.

Спеціалізована автоматична метеорологічна станція, яка встановлюється у важкодоступних районах (гори, океани, полярні зони) та передає результати спостережень (температуру, тиск, вологість, швидкість вітру тощо) за допомогою радіозв’язку.

Технічний пристрій або комплекс, призначений для автоматичного збору метеоданих та їх подальшої передачі на приймальні пункти радіохвилями.

Спеціалізована метеорологічна установа, яка здійснює збір, обробку та розповсюдження метеорологічної інформації за допомогою радіозв’язку.

1. Метод геофізичної розвідки, що ґрунтується на вимірюванні інтенсивності природного радіоактивного випромінювання гірських порід або штучного опромінення об’єктів для вивчення їхньої будови та складу.

2. Загальна назва наукових та прикладних методів, що використовують радіохвилі або радіоактивні випромінювання для дослідження, вимірювання чи впливу на об’єкти (наприклад, у медицині, астрономії, екології).

1. Прилад для вимірювання інтенсивності радіації (альфа-, бета-, гамма-випромінювання) або радіоактивності речовин.

2. Прилад для вимірювання енергетичної яскравості (радіації) у системах дистанційного зондування Землі, астрономії та метеорології.

3. Застарілий термін для позначення приладу, що вимірює інтенсивність електромагнітного випромінювання в оптичному діапазоні (теплове, світлове).