Словник Української Мови
1. Фахівець у галузі радіології — медичної дисципліни, що займається діагностикою та лікуванням захворювань за допомогою рентгенівського випромінювання, інших видів іонізуючих променів (наприклад, у комп’ютерній томографії), а також магнітно-резонансної томографії та ультразвукових досліджень.
2. Науковець, який вивчає радіоактивність, властивості та застосування радіоактивних речовин у фізиці, хімії, біології та інших галузях.
1. Стосунний до радіології, властивий їй; пов’язаний з вивченням та використанням іонізуючих випромінювань.
2. Пов’язаний з діагностикою або лікуванням за допомогою рентгенівських променів, гамма-випромінювання та інших видів іонізуючого випромінювання.
1. Технічна система, що складається з радіопередавачів, радіоприймачів та допоміжного обладнання, об’єднаних для забезпечення радіозв’язку між різними пунктами.
2. Сукупність радіостанцій (організацій, що ведуть мовлення), об’єднаних спільною програмою, керівництвом або технічною інфраструктурою для цілей масового радіомовлення.
Метод дослідження внутрішньої будови металів та сплавів, заснований на використанні рентгенівського випромінювання для отримання зображення (рентгенограми) їхньої структури.