Словник Української Мови
1. Історична угода між козацькою старшиною та російським урядом у XVII–XVIII століттях, за якою козаки зобов’язувалися охороняти кордони та фортеці (закладені укріплення) на півдні України в обмін на платню та інші умови.
2. Умовна назва періоду в історії України (зокрема, Лівобережної Гетьманщини) після Коломацьких статей 1687 року, коли гетьманська влада була суттєво обмежена, а московські війська отримали право постійно перебувати в українських містах-фортецях.
1. Який стосується закладання чогось, призначений для закладання або закріплення в чомусь іншому (про деталі, елементи конструкцій).
2. Який вноситься, передається під час укладання угоди як гарантія її виконання (про гроші, цінності); заставний.
3. У фінансовій та юридичній практиці: що стосується іпотеки або виступає її об’єктом (наприклад, про нерухомість, права).
4. У будівництві та архітектурі: який закладається в основу споруди під час ритуальної церемонії закладин (про камінь, пам’ятну дошку тощо).
1. Документ, що засвідчує право заставодержателя на отримання задоволення з вартості заставленого майна у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою (іпотекою).
2. (У банківській практиці) Цінний папір, що посвідчує право його власника на отримання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення боргу за рахунок заставленого нерухомого майна.
1. Дрібний предмет (смужка паперу, тканини, пластику тощо), який вкладають між сторінками книги, щоб позначити місце, де зупинилися при читанні.
2. Дія за значенням дієслова «закладати»; початок будівництва або створення чого-небудь (наприклад, закладка фундаменту, закладка саду).
3. (у кулінарії) Сукупність продуктів, які закладають (додають) у страву під час її приготування за певним рецептом.
4. (у техніці, інформатиці) Збережене посилання на вебсторінку або певне місце в електронному документі для швидкого доступу.
5. (заст.) Прикраса у вигляді банта, квітки тощо, яку заколюють у волосся або прикріпляють до одягу.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (у діалектах, переважно західних) Закладина, закладка — предмет (стрічка, шматочок паперу тощо), що вкладається між сторінками книги для позначення потрібного місця.
3. (заст., рідко) Те саме, що закладка — дія за значенням «закладати» (наприклад, закладення фундаменту, основи чогось).
1. Дія за значенням дієслова “закладати” — створення основи, фундаменту чогось; започаткування, заснування (наприклад, закладення міста, закладення фундаменту будівлі).
2. (у спеціальних галузях) Процедура передачі майна як застави (закладу) для отримання позики або гарантії виконання зобов’язань.
3. (у бібліотечній справі та видавництві) Екземпляр видання, що зберігається в спеціальному фонді бібліотеки або архіву і не видається на руки, або ж сам факт зарахування видання до такого фонду.
4. (у техніці, будівництві) Елемент конструкції, деталь або пристрій, що закріплюється всередині чогось на етапі монтажу (наприклад, закладення в стіну).
1. Такий, що був покладений, поміщений кудись для зберігання або як забезпечення чогось; внесений (про гроші, цінності).
2. Такий, що був заснований, започаткований, створений (про установу, будівлю, населений пункт тощо).
3. Такий, що був передбачений, призначений, вбудований у щось заздалегідь (про функцію, можливість, ідею).
4. У техніці: такий, що був встановлений або змонтований у певному положенні, готовий до роботи.
1. Покладати щось як заставу, забезпечення боргу або гарантію виконання зобов’язання.
2. Робити ставку в азартній грі, сперечатися на щось, приймати участь у парі.
3. Розпочинати будівництво, створювати основу, фундамент чогось (переносно — покладати початок чомусь, започатковувати).
4. Заготівля продуктів шляхом засолювання, квашення, мочення тощо для тривалого зберігання.
5. У техніці — розміщувати, встановлювати деталі, вузли або сировину всередину чогось для подальшої роботи (наприклад, закладати паливо в топку, заряд у зброю, плівку в фотоапарат).
1. Покладати, поміщати щось всередину чогось або кудись, часто з метою зберігання або для певної мети в майбутньому.
2. Починати будівництво, споруджувати основу, фундамент чогось (будівлі, споруди).
3. Перен. Створювати основу, започатковувати, класти початок чомусь (науці, традиції, процесу).
4. Вносити майно, цінності як заставу для отримання позики, гарантії виконання зобов’язань.
5. У техніці: розміщувати, встановлювати деталі, матеріали або вихідні дані для подальшої роботи механізму, програми тощо.
6. У кулінарії: поміщати продукти в посуд для приготування.
7. Розмовне. Сильно випивати, вживати алкоголь.
1. Дія за значенням дієслова “закладати” — початок будівництва, створення чогось фундаментального, заснування, започаткування (наприклад: закладання фундаменту, закладання міста, закладання саду).
2. Дія за значенням дієслова “закладати” — передача майна під заставу, у заклад для отримання позики (наприклад: закладання коштовностей у ломбарді).
3. Дія за значенням дієслова “закладати” — поміщення, розташування чогось всередині чогось іншого, часто з певною метою (наприклад: закладання міни, закладання капсули з посланням).
4. У переносному значенні — заснування, створення основи для чогось абстрактного (наприклад: закладання традиції, закладання ідейних основ).