Древослів

Словник Української Мови

  • храбруватися

    Храбруватися — намагатися виглядати хоробрим, удавати з себе сміливця, часто з метою приховати страх або невпевненість.

    Храбруватися — виявляти показну, часто безглузду відвагу, ризикувати без потреби.

  • шульверк

    1. Власна назва серії навчальних посібників з музики, створених німецьким композитором Карлом Орфом, що ґрунтуються на принципах креативної педагогіки, поєднанні музики, мови та руху.

    2. Загальна назва педагогічної концепції та методики музичного виховання дітей, заснованої на розвитку творчих здібностей через елементарне музикування, спів, речитацію та рухову імпровізацію.

  • утрапляти

    1. (рідк.) Влучати, потрапляти в ціль, влучно вдаряти в щось.

    2. (перен., заст.) Влучати, вгадувати, правильно розуміти щось або знаходити вірний вихід із ситуації.

  • храбуст

    Храбуст — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.

  • шульга

    1. Людина, яка володіє звичкою користуватися переважно лівою рукою для виконання основних дій (писати, їсти, працювати інструментами тощо); лівша.

    2. (переносне значення) Незграбна, невміла людина; той, хто робить щось погано, незручно.

    3. (діалектне) Облудна, хитра, підступна людина; шахрай.

  • утраплятися

    1. (рідк.) Потрапляти кудись, опинятися в певному місці, стані або становищі.

    2. (перен.) Влучати, точно потрапляти в ціль або знаходити правильний вихід, рішення.

  • храбустя

    Тлумачення із “Словника української мови”* ХРАБ У СТЯ , я, с., збірн., діал. Те саме , що храб у ст . * Образно . Гризся [Марусяк] сумнівами . Ще будь усі легіні при ньому , нарід [ народ ] досвідчений , дужий … Але з сими рештками – ну що ж подієш ? Це ж храбустє [ храбустя ] (Хотк., II, 1966, 229).

  • шульговина

    1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

    2. (переносно, розм.) Про глухе, віддалене від центральних шляхів місце, закуток; глушина.

  • утрата

    1. Дія за значенням дієслова “утратити“; втрачання когось або чогось, позбавлення чогось, що було у володінні.

    2. Те, що втрачено; втрата, збиток.

    3. Смерть близької людини, тяжке переживання через цю смерть.

  • шулька

    1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на певну місцевість або рід занять предків.

    2. У картярській термінології — застаріла назва однієї з карт у деяких іграх, еквівалент валету або іншої молодшої фігурної карти.

    3. У діалектах — невеликий, часто загострений предмет, шпичак, шульга (наприклад, дерев’яний кілок).