Прислівник, що вживається для вираження приреченості, неминучості дії або стану, незалежно від бажання, волі; означає: за будь-яких обставин, обов’язково, ненароком, мимоволі.
-
шулічий
1. Належний шуліці, властивий їй; призначений для шуліки.
2. У складі зоологічних назв: що належить до родини яструбових, або соколиних (Accipitridae), до якої відносяться шуліки, орли, канюки тощо (напр., шулічий дзьоб).
-
уточняти
1. Робити більш точним, детальним або визначеним; уточнювати, конкретизувати.
2. Виправляти, доповнювати або змінювати щось сказане чи написане, щоб зробити це більш правильним або відповідним до дійсності.
3. З’ясовувати, вивідувати точніші відомості, деталі щодо чогось.
-
храбритися
Набиратися сміливості, відваги, намагатися подолати страх, боязкість.
Виявляти хоробрість, удавану сміливість, зайво вихвалятися своєю відвагою (часто з відтінком несхвалення).
-
шулка
1. (діал.) Невелика риболовна мережа з дрібною сіткою, яку використовують для лову дрібної риби на мілководді; застосовується переважно в західних регіонах України.
2. (діал., зах.) Міра довжини, приблизно рівна одному кроку або відстані між розставленими великим і середнім пальцями руки.
3. (діал., зах.) Невеликий шматок, клаптик чогось (наприклад, тканини, паперу).
-
храбрування
Храбрування — дія за значенням дієслова “храбрувати“; демонстрація хоробрості, сміливі вчинки або поведінка, часто з відтінком удаваності або хизування.
-
уточнятися
1. Ставати більш точним, конкретним, детальним; визначатися чіткіше.
2. Отримувати уточнення, додаткові роз’яснення щодо чогось; з’ясовуватися більш повно.
3. (у граматиці) Про член речення: розкривати, конкретизувати зміст іншого члена речення, звужуючи або розширюючи його обсяг.
-
шулпа
Шулпа — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
храбрувати
1. Виявляти хоробрість, мужність, поводити себе сміливо та рішуче, часто з відтінком виклику або удаваної відваги.
2. Хизуватися своєю відвагою, хвастатися мужністю, виставляти її напоказ.
-
уточування
1. Дія за значенням дієслова “уточити” — надання чомусь форми точеного предмета, обробка точенням на верстаті.
2. Процес або результат виготовлення чогось за допомогою точення (наприклад, деталі з дерева чи металу).