• шугайчик

    1. Зменшувально-пестлива форма від “шугай” — традиційний український жіночий верхній одяг з сукна, схожий на коротку кофту або куртку на застібці, часто прикрашений вишивкою, шнурівкою або хутром.

    2. Назва народної пісні, танцю або музичної мелодії, що походить від однойменного одягу і має характерний веселий, жвавий ритм.

    3. У переносному значенні — ласкаве звертання до дівчини або жінки (застаріле, в народній творчості).

  • утручати

    1. Втручатися в справи інших, брати участь у чомусь, зазвичай без запрошення або потреби.

    2. (заст.) Торкатися чогось, чіпати руками; порушувати, вдиратися.

  • хрестці

    1. Місцевість у Києві, історична місцевість на Подолі, де здавна перехрещувалися дороги, звідси й назва; також історична назва сучасної площі Перемоги.

    2. (заст.) Місце перетину, перехрещення доріг, шляхів; перехрестя.

  • шугання

    1. Дія за значенням дієслова “шугати” — різкий, несподіваний рух, кидок у бік або від когось, чогось; шуганування.

    2. Рідкісне, заст. Панічна втеча, розсіювання (переважно про тварин).

  • утручатися

    1. Втручатися в чужі справи, брати участь у тому, що тебе безпосередньо не стосується, часто без прохання чи потреби.

    2. Займатися, турбуватися чимось, докладати зусиль для виконання якоїсь справи (застаріле або рідковживане значення).

  • хрещальня

    Хрещальня — спеціальна невелика споруда або окреме приміщення при християнському храмі, призначене для здійснення обряду хрещення.

    Хрещальня — чаша, купіль або інша посудина з водою, що використовується під час таїнства хрещення.

    Хрещальня (заст.) — те ж саме, що баптистерій: окрема кругла або багатогранна будівля для хрещення, що будувалася поруч із ранньохристиянськими та середньовічними храмами.

  • утрушений

    1. (про людину) такий, що перебуває в стані збентеження, ніяковості або замішання; збентежений, знічений.

    2. (про вираз обличчя, погляд тощо) що виражає збентеження, ніяковість або замішання.

  • шугати

    1. (діал.) Швидко бігти, мчати; поспішати, квапитися.

    2. (діал., перен.) Швидко говорити, балакати; тараторити.

  • хрещастий

    1. Який має форму хреста, розташований хрестоподібно; такий, що перетинається під прямим кутом.

    2. У складі власних назв: Хрещатик — головна вулиця Києва.

  • утрушування

    Утрушування — дія за значенням дієслова “утрушувати“, тобто процес обережного перемішування, перетрушування чогось, часто з метою рівномірного розподілу складових.

    Утрушування — у медицині та фармації: технологічна операція змішування сипких лікарських речовин або порошків шляхом багаторазового пересипання їх з однієї ємності в іншу для досягнення однорідності.