Словник Української Мови
Утухання — процес зменшення інтенсивності, сили або активності чогось; затихання, заспокоєння.
Утухання — (у техніці) придушення, ослаблення коливань, шуму, вібрації або електричних сигналів за допомогою спеціальних пристроїв або матеріалів.
Утухання — (переносно) поступове згасання, втрата яскравості (про почуття, явище, процес).
Прилад або система для визначення напрямку на джерело звуку (шуму) шляхом аналізу акустичних хвиль, що застосовується переважно у військовій справі (для виявлення артилерійських установок, літаків тощо), гідроакустиці та наукових дослідженнях.
Гідроакустичний пристрій для пеленгування (визначення напрямку) підводних об’єктів (кораблів, підводних човнів) за шумом їхніх гвинтів та роботи механізмів.
1. Приймати християнську віру через обряд хрещення, під час якого на людину покроплюють водою або занурюють у воду з вимовлянням певних молитов, а також отримувати хрещене ім’я.
2. Робити на собі рукою знак хреста (від чола до грудей та від одного плеча до іншого) як релігійний жест, що супроводжує молитву або виражає благання, подяку, захисний символ.
3. Перенісн. Зазнавати великих труднощів, страждань, тяжких випробувань (за зразком страждань Ісуса Христа).
1. Втрачати силу, інтенсивність, поступово припинятися (про явище, процес, стан); стихати, затихати.
2. Ставати менш сильним, гострим, болючим (про фізичний біль або почуття).
3. Розм. Заспокоюватися, переставати хвилюватися, тривожитися.
1. (у техніці) Призначений для пеленгування (визначення напрямку) на джерело шуму або пов’язаний з таким пеленгуванням.
2. (у військовій справі) Стосуючись шумопеленгатора — приладу, що визначає місцезнаходження цілі за звуковими сигналами.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “хрест”: невеликий хрест, хрестик.
2. Розмовна назва типографського знака “†” (дагера), який використовується як знак виноски або для позначення дати смерті.
3. У медицині — розмовна назва місця на грудній клітці людини, де з’єднуються грудина та рукоятка грудини (angulus sterni), яке за формою нагадує невеликий хрест.
1. (про вогонь, полум’я) поступово припиняти горіти, вгасати, перетворюватись на жар або попіл.
2. (переносно, про явища, процеси, почуття) поступово слабшати, зменшувати свою інтенсивність, заспокоюватися, стихати.
1. Метод визначення напрямку на джерело звуку за допомогою спеціальних пристроїв (шумопеленгаторів), що фіксують та аналізують акустичні хвилі.
2. Процес або дія з виявлення місцезнаходження об’єкта (наприклад, корабля, літака, гармати) за звуковими сигналами, що ним випромінюються.
Хрестібог — власна назва давньослов’янського божества, яке в міфологічних уявленнях пов’язувалося з вогнем, сонцем та світлом; вважалося покровителем родючості та врожаю.
Хрестібог — у давніх слов’ян також одна з назв або епітетів бога Дажбога (Сонця), що підкреслювало його зв’язок із небесним вогнем та життєдайною силою.
1. Рідкісний вид рослини родини айстрових (Asteraceae), наукова назва — Centaurea dubjanskyi, ендемік України, що зростає на крейдяних відслоненнях у басейні Сіверського Дінця.
2. У розмовній мові — зменшувально-пестлива форма від “шубрак”, що може вживатися для позначення молодого, недосвідченого або неакуратно одягненого чоловіка, хлопця.