1. У логіці та філософії — логічне відношення між двома судженнями, коли з істинності одного (антецедента) обов’язково випливає істинність іншого (консеквента); попереднє, умовне судження в умовному висловлюванні (силогізмі).

2. У лінгвістиці — слово або словосполучення (часто займенник або інша замінювальна лексема), до якого посилається, яке замінює або з яким корелює інший елемент тексту (анафоричний займенник, еліптична конструкція тощо).

3. У праві — попередній факт, подія або правовий акт, що створює умови або є підставою для виникнення певних правових наслідків.

4. Застаріле та рідковживане значення: попередня подія, обставина або дія, що передує чомусь; прецедент.

1. У давньогрецькій міфології — одна з океанід, дочка Океана і Тетії, богиня рослинності та квітів.

2. У давньогрецькій міфології — одна з нереїд, дочка Нерея і Доріди.

3. У давньогрецькій міфології — дочка царя Пелона, дружина Протея, царя Єгипту.

4. У давньогрецькій міфології — дочка Капета, дружина Перієра, мати декількох відомих героїв.

5. У давньогрецькій міфології — дочка Евріпіла, царя острова Кос, кохана Геракла, мати його сина.

6. У давньогрецькій міфології — дочка Зевса і Кассіопеї, дружина царя Елея, мать Авгія.

7. У давньогрецькій міфології — дочка Алоея, дружина Посейдона, мати циклопа.

8. У давньогрецькій міфології — дочка Амфіона, царя Орхомена, дружина царя Епопея.

9. У давньогрецькій міфології — дочка Феспія, мати сина від Геракла.

10. У давньогрецькій міфології — дочка Міноса, дружина Дікея.

11. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Магнета.

12. У давньогрецькій міфології — дочка Менелая та рабині, дружина Галета.

13. У давньогрецькій міфології — дочка Антимаха, дружина Евріпіла.

14. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Ліка.

15. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Міманта.

16. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Калліроя.

17. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Каніса.

18. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

19. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

20. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

21. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

22. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

23. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

24. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

25. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

26. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.

27. У давньогрецькій

1. В алгебрі та теорії категорій — відображення алгебричної структури (наприклад, кільця, алгебри або групи) на себе, яке є ізоморфізмом, але змінює порядок множення (тобто є антигомоморфізмом) та є інволюцією (його квадрат дорівнює тотожному відображенню). Формально для кільця R антиавтоморфізм φ задовольняє умови: φ(a+b) = φ(a) + φ(b), φ(ab) = φ(b)φ(a) та φ(φ(a)) = a для всіх a, b ∈ R.

2. У лінійній алгебрі та теорії матриць — бієктивне відображення лінійного простору або алгебри матриць на себе, яке є лінійним (або антилінійним) і обертає порядок множення матриць (транспонування з подальшим комплексним спряженням — приклад антиавтоморфізму для матриць).

1. У біохімії та молекулярній біології — речовина, молекула або фактор, який пригнічує, блокує або зменшує активність ферменту, каталізатора чи іншого білкового активатора, часто шляхом зв’язування з ним та зміни його просторової структури.

2. У генетиці та клітинній біології — регуляторний білок або сполука, що специфічно інгібує процес активації гену, перешкоджаючи взаємодії активаторів транскрипції з ДНК або компонентами транскрипційного апарату.

3. У техніці та хімічній інженерії — спеціальна добавка, призначена для уповільнення, стабілізації або запобігання небажаній каталітичній активності чи самопливному хімічному процесу в матеріалах або речовинах.

1. У віршознавстві — початковий безнаголошений склад у віршовому рядку, що не входить у метричну схему вірша та передує його першій наголошеній стопі; безнаголоші зайві склади перед першим іктом у рядку.

2. У музикознавстві — початкова частина музичної фрази (один або кілька звуків) перед першою сильною часткою такту, що не входить у основну метричну структуру; анакруза з негативним значенням, що створює ефект “забігання” перед основним ритмічним малюнком.

1. Стан зниженої чутливості організму до повторного введення чужорідного білка (антигену), що розвивається після попередньої ін’єкції невеликої кількості цієї речовини; протилежність анафілаксії.

2. У клінічній практиці — комплекс медичних заходів, спрямованих на попередження розвитку анафілактичної реакції (наприклад, перед введенням ліків чи контрастних речовин).