антецеденція

[ɑntɛt͡sɛdɛnt͡sijɑ] Іменник

Буква:А

Значення

  1. (Логіка) –

    У логіці та філософії — логічне відношення між двома судженнями, коли з істинності одного (антецедента) обов’язково випливає істинність іншого (консеквента); попереднє, умовне судження в умовному висловлюванні (силогізмі).

  2. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці — слово або словосполучення (часто займенник або інша замінювальна лексема), до якого посилається, яке замінює або з яким корелює інший елемент тексту (анафоричний займенник, еліптична конструкція тощо).

  3. (Юриспруденція) –

    У праві — попередній факт, подія або правовий акт, що створює умови або є підставою для виникнення певних правових наслідків.

  4. (Юриспруденція) –

    Застаріле та рідковживане значення: попередня подія, обставина або дія, що передує чомусь; прецедент.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. антецеденція, р. антецеденції, д. антецеденції, з. антецеденцію, о. антецеденцією, м. антецеденції, к. антецеденціє

Більше записів