Словник Української
1. (геогр., біол.) Пов’язаний з антбореальною областю — одним з біогеографічних регіонів Південної півкулі, що охоплює помірні широти, зокрема південні частини Південної Америки, Нову Зеландію та деякі острови.
2. (геогр., клімат.) Характерний для помірного пояса Південної півкулі; антарктично-помірний.
1. (в анатомії) Розташований або той, що знаходиться перед анусом (задньопрохідним отвором).
2. (в зоології) Стосовний до передньої частини тіла, розташованої ближче до голови відносно анального отвору у тварин.
1. (в анатомії) Розташований або спрямований спереду від черевної сторони тіла або органу; передчеревний.
2. (в ембріології) Пов’язаний з передньою черевною стінкою або стосовний до неї.
1. У фонетиці та фонології — такий, що розташований або вимовляється перед голосним звуком (наприклад, про антевокальний приголосний).
1. (мед.) Який спрямований або здійснюється у природному напрямку руху, переважно вперед; протилежне до ретроградного. Наприклад: антеградний транспорт речовин у клітині.
2. (нейрофізіол.) Пов’язаний із здатністю запам’ятовувати події, що відбуваються після початку захворювання або впливу, що порушує пам’ять (антеградная амнезія).
1. (у зоології, особливо іхтіології) розташований перед спинним плавцем риби або іншої водної тварини.
2. (у біології) що стосується передньої частини спинної сторони тіла.
1. (медицина) Застаріла торгова назва лікарського препарату протиблювотного та седативної дії, діючою речовиною якого був прометазину гідрохлорид.
2. (історизм) Торгова марка та поширена назва зазначеного препарату, що використовувався в ХХ столітті для профілактики та лікування нудоти, блювання, морської та повітряної хвороби, а також як засіб для потенціювання наркозу.
1. У давньогрецькій міфології — велетень, син Посейдона і Геї, який отримував незламну силу від дотику до землі-матері; був переможений Гераклом, що відірвав його від землі.
2. Переносно — про людину або явище, що черпає силу, енергію чи життєвість від чогось, з чим воно нерозривно пов’язане (наприклад, від рідної землі, народу, традиції).
1. (геол.) Підняття пластів земної кори з великим радіусом кривизни, що утворює широку пологу складку без різкого перегину шарів; протилежність до синклізи.
2. (астрон., заст.) Точка на небесній сфері, в якій перпендикуляр до площини екліптики, проведений через світило, перетинає небесну сферу; верхня точка екліптики для даного світила.
1. У медицині: передчасне скорочення серцевого м’яза (передсердь або шлуночків), що виникає раніше очікуваного нормального імпульсу; одна з форм порушення серцевого ритму (аритмії), екстрасистолія.