Аутопсихоз — рідкісний психічний стан, при якому людина втрачає відчуття власної особистості, ідентичності та психологічної цілісності, сприймаючи себе немов би ззовні, як сторонній об’єкт або як неіснуючу сутність.

1. Медичне дослідження тіла померлої людини шляхом розтину з метою встановлення причини смерті, характеру захворювання або перевірки діагнозу; патологоанатомічне дослідження, розтин.

2. У переносному значенні — детальний, всебічний аналіз причин невдачі, краху явища, процесу або установи (наприклад, аутопсія провального проекту).

Аутосома — будь-яка з парних хромосом у клітинах тварин, рослин і людини, яка не є статевою хромосомою (тобто не X або Y) і однаково представлена як у самців, так і у самок; нестатева хромосома.

1. Психологічний процес самовнушення, при якому особа свідомо або несвідомо впливає на власну психіку, переконання, емоційний стан або фізіологічні реакції шляхом повторення певних формул, образів або установок.

2. У клінічній та суггестивній психології — метод самопізнання та самокорекції, що полягає в цілеспрямованому введенні себе в стан зосередженості для формування бажаних навичок, установок або подолання негативних явищ (наприклад, болю, тривоги).

Аутотемізм — у релігієзнавстві: віра в те, що божество перебуває в певному предметі або явищі, яке вважається його втіленням або місцеперебуванням.

Аутотемізм — у культурній антропології: система вірувань, за якої певні об’єкти, тварини або природні явища сприймаються як священні самостійно, а не як символи чи втілення зовнішніх божеств.

1. (у зоології) Здатність деяких тварин (наприклад, ящірок, крабів, восьминогів) мимовільно або свідомо відкидати частини тіла (хвіст, кінцівки тощо) як захисну реакцію на загрозу, з подальшою регенерацією втрачених органів.

2. (у ботаніці) Відокремлення рослиною певних органів або їх частин (наприклад, листя, плодів, гілок) внаслідок природних фізіологічних процесів.

Афаг — власна назва села в Азербайджані, розташованого в Шемахинському районі.

1. Медичний термін, що означає втрату здатності ковтати внаслідок паралічу або спазму м’язів глотки та стравоходу, часто спричиненої ураженням центральної нервової системи.

2. У зоології — відсутність органів травлення (ротового отвору, кишківника) у деяких тварин-паразитів на дорослій стадії розвитку.

Афалангія — вроджена аномалія розвитку, що характеризується відсутністю однієї або кількох фаланг пальців на руках чи ногах.

1. У давньогрецькій міфології — цар Орхомена в Беотії, син Еола, чоловік Нефели, батько Фрикса та Геллі, відомий тим, що приніс у жертву своїх дітей за наказом оракула.

2. У ботаніці (рідко) — синонім для назви рослини з роду Афаманта (Athamantha) або близьких родів родини зонтичних, зокрема кропиви.