Словник Української
1. Архітектурний елемент у вигляді вертикальної кам’яної або керамічної пластини, що прикрашає і захищає край даху або карниза в античній архітектурі, часто прикрашений рельєфним орнаментом або маскою.
2. У сучасній архітектурі — декоративна накладка або прикраса, що закриває торці черепиці або покрівельного матеріалу на краю даху.
1. Архітектурний елемент у вигляді вертикальної кам’яної або керамічної пластини, що прикрашає краї даху або фронтон античної споруди, часто має форму пальметти або рослинного орнаменту.
2. У мистецтві та археології — декоративна наскрізна прикраса з теракоти, мармуру чи іншого матеріалу, яка встановлювалася по краях покрівлі давньогрецьких, етруських або давньоримських храмів і громадських будівель.
1. (в медицині) патологічний перегин тіла матки вперед, коли вона утворює з шийкою гострий кут, зігнутий у напрямку до лона.
1. (у логіці) такий, що передує, є попереднім; що міститься в першій частині умовного висловлювання (імплікації) і з якого виводиться наслідок.
2. (у лінгвістиці) такий, що відноситься до слова або словосполучення, яке займенник або інша замінювальна одиниця вказує на нього в попередньому тексті (контексті); попереджувальний.
1. У логіці та філософії — логічне відношення між двома судженнями, коли з істинності одного (антецедента) обов’язково випливає істинність іншого (консеквента); попереднє, умовне судження в умовному висловлюванні (силогізмі).
2. У лінгвістиці — слово або словосполучення (часто займенник або інша замінювальна лексема), до якого посилається, яке замінює або з яким корелює інший елемент тексту (анафоричний займенник, еліптична конструкція тощо).
3. У праві — попередній факт, подія або правовий акт, що створює умови або є підставою для виникнення певних правових наслідків.
4. Застаріле та рідковживане значення: попередня подія, обставина або дія, що передує чомусь; прецедент.
1. У давньогрецькій міфології — одна з океанід, дочка Океана і Тетії, богиня рослинності та квітів.
2. У давньогрецькій міфології — одна з нереїд, дочка Нерея і Доріди.
3. У давньогрецькій міфології — дочка царя Пелона, дружина Протея, царя Єгипту.
4. У давньогрецькій міфології — дочка Капета, дружина Перієра, мати декількох відомих героїв.
5. У давньогрецькій міфології — дочка Евріпіла, царя острова Кос, кохана Геракла, мати його сина.
6. У давньогрецькій міфології — дочка Зевса і Кассіопеї, дружина царя Елея, мать Авгія.
7. У давньогрецькій міфології — дочка Алоея, дружина Посейдона, мати циклопа.
8. У давньогрецькій міфології — дочка Амфіона, царя Орхомена, дружина царя Епопея.
9. У давньогрецькій міфології — дочка Феспія, мати сина від Геракла.
10. У давньогрецькій міфології — дочка Міноса, дружина Дікея.
11. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Магнета.
12. У давньогрецькій міфології — дочка Менелая та рабині, дружина Галета.
13. У давньогрецькій міфології — дочка Антимаха, дружина Евріпіла.
14. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Ліка.
15. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Міманта.
16. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Калліроя.
17. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Каніса.
18. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
19. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
20. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
21. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
22. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
23. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
24. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
25. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
26. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Клімена.
27. У давньогрецькій
1. В алгебрі та теорії категорій — відображення алгебричної структури (наприклад, кільця, алгебри або групи) на себе, яке є ізоморфізмом, але змінює порядок множення (тобто є антигомоморфізмом) та є інволюцією (його квадрат дорівнює тотожному відображенню). Формально для кільця R антиавтоморфізм φ задовольняє умови: φ(a+b) = φ(a) + φ(b), φ(ab) = φ(b)φ(a) та φ(φ(a)) = a для всіх a, b ∈ R.
2. У лінійній алгебрі та теорії матриць — бієктивне відображення лінійного простору або алгебри матриць на себе, яке є лінійним (або антилінійним) і обертає порядок множення матриць (транспонування з подальшим комплексним спряженням — приклад антиавтоморфізму для матриць).
1. (про засоби, препарати, методи) спрямований на зниження або усунення агресивності, ворожості, насильницьких проявів у поведінці людини чи тварини.
2. (про матеріали, покриття, технології) такий, що має властивість протистояти руйнівній, абразивній або корозійній дії інших речовин або середовища; стійкий до агресивних впливів.
1. (у фармакології) такий, що блокує або протидіє дії адренергічних речовин (адреналіну, норадреналіну) на адренорецептори; такий, що знижує чутливість адренорецепторів або перешкоджає вивільненню медіаторів у адренергічних синапсах.
2. (про лікарський засіб) що має властивість пригнічувати адренергічну передачу нервових імпульсів, застосовується для лікування гіпертонії, порушень серцевого ритму та інших станів, пов’язаних із підвищеною активністю симпатичної нервової системи.
1. У біохімії та молекулярній біології — речовина, молекула або фактор, який пригнічує, блокує або зменшує активність ферменту, каталізатора чи іншого білкового активатора, часто шляхом зв’язування з ним та зміни його просторової структури.
2. У генетиці та клітинній біології — регуляторний білок або сполука, що специфічно інгібує процес активації гену, перешкоджаючи взаємодії активаторів транскрипції з ДНК або компонентами транскрипційного апарату.
3. У техніці та хімічній інженерії — спеціальна добавка, призначена для уповільнення, стабілізації або запобігання небажаній каталітичній активності чи самопливному хімічному процесу в матеріалах або речовинах.