Словник Української Мови
1. Рослинна отрута, яку виготовляли з різних отруйних рослин (наприклад, з болиголова, беладони, дурману) для отруєння стріл або отруєння.
2. Рід отруйних багаторічних трав’янистих рослин родини пасльонових з великими трубчастими квітками, відомих також під назвою дурман.
1. Рідкісний вид птаха з родини вівсянкових (Emberiza bruniceps), що гніздиться в Середній Азії та на півдні Східної Європи, самець якого має яскраве каштаново-жовте забарвлення голови та грудей.
2. Розмовна назва людини, яка погано, неохайно або незрозуміло пише; той, хто пише каракулями.
1. Власна назва філософсько-публіцистичного твору українського письменника, мислителя та церковного діяча Григорія Сковороди, в якому в аллегоричній формі розкриваються ідеї про шлях до істинного щастя через самопізнання, внутрішню працю над собою та відмову від марнославства і зовнішніх, неправдивих цінностей світу.
2. (Заст., рідк.) Поведінка, вчинки, характерні для дурисвіта; обман, лицемірство, марнославство.
1. Шкіра недоношених ягнят каракульської породи овець, що має рідке, гладке, блискуче хутро з невеликими завитками або без них; використовується у виробництві елітних хутряних виробів.
2. Тканина (зазвичай шовкова або напівшовкова) з характерним дрібним завитковим або гофрованим візерунком, що імітує завитки каракульчі; використовується для пошиття жіночого одягу.
1. Рослинний рід родини пасльонових, що включає отруйні трав’янисті рослини з квітками у вигляді зірочок, зокрема вид Datura stramonium (блекота).
2. Переносно — про химерну, капризну, ненадійну жінку або дівчину, яка легко змінює свої почуття та обіцянки.
1. Стосовний до каракульських овець, пов’язаний з ними; властивий їм.
2. Стосовний до міста Каракуль (Узбекистан), пов’язаний з ним; такий, що походить звідти.
3. Стосовний до озера Каракуль (Таджикистан), пов’язаний з ним.
1. Людина, яка обманює інших, прикидається доброю та щирою, але насправді має злі наміри; брехун, лицемір.
2. (заст.) Той, хто вводить інших в оману, обдурює; ошуканець, пройдисвіт.
1. Цінна хутрова шкурка, знята з новонароджених або 1-3-денних ягнят каракульської породи овець, що має характерні щільні завитки різної форми та відтінків (чорного, сірого, коричневого кольору).
2. Порода овець (каракульська), що походить з Середньої Азії, яку розводять переважно для отримання зазначених хутрових шкурок.
3. Тканина (зазвичай шовкова або напівшовкова) з характерними короткими завитками-петельками на поверхні, що нагадують завитки хутра каракуль; використовується для пошиття верхнього одягу.
1. (діал.) Те саме, що дурепа — обмежена, нерозумна людина; дурна, безглузда особа.
2. (діал.) Дурниця, безглуздя; нісенітна, безглузда дія або вчинок.
1. Властивий каракулю, що стосується каракулю.
2. Зроблений з каракулю (хутра ягнят каракульської породи овець).
3. Такий, що нагадує каракуль за зовнішнім виглядом, структурою (наприклад, про завитки волосся).